АвторизаціяРеклама

» » Загиблі в січні 2020 року українські воїни в російсько-українській війні

Загиблі в січні 2020 року українські воїни в російсько-українській війні

Суспільство

Загиблі в січні 2020 року українські воїни в російсько-українській війні Відповідно до зведень ООС і МОУ, безповоротні бойові трати Збройних сил України на російсько-українській війні в січні місяці цього року склали 11 українських воїнів. П’ятеро полягли на Луганщині, шість – у Донецькій області. Наймолодшому 22 роки, найстаршому 48-м. Також, упродовж січня тридцять три українських війських отримали різного ступеня поранення. Ворог здійснив у перший місяць зими 230 обстрілів. Війна триває…



Сергій Дичек
20.07.1972 – 05.01.20202
старший солдат, водій-санітар медичної роти 130-го окремого розвідувального батальйону


Сергій Дичек захищав Україну з весни 2015-го, служив за контрактом. За словами командира, був одним із найкращих водіїв батальйону.
Того дня підрозділ Об'єднаних сил здійснював заходи логістичного забезпечення. Близько першої години дня, поблизу населеного пункту Хутір Вільний (Золоте-4), автомобіль ГАЗ-66 підірвався на невідомому вибуховому пристрої (припускають, то була протитанкова міна). Сергій Дичек загинув на місці. Ще двоє військовослужбовців отримали тяжкі поранення. Поховали його в селі Богданівка Волочиського району Хмельницької області, де мешкає сім’я. Залишилися дружина, двоє синів, дочка від першого шлюбу, брат, сестра та старенька мати.

Сергій Рацун
28.10.1976 – 05.01.2020
старший солдат, механік-водій БМП 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр"


Сергій Рацун був мобілізований у 2014 році. Потрапив до 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Брав участь у боях під Дебальцевим. Відзначився в бою біля Санжарівки Донецької області – за висоту 307,9 м. 2015-го демобілізувався. У травні 2016 року підписав контракт на службу в ЗСУ. Брав участь у боях в районі Кримського, Новотроїцького та Авдіївки.
На бойовій позиції неподалік села Кримське Новоайдарівського району, що на Луганщині ворожий снайпер зі сторони окупованого Жолобка смертельно поранив Сергія в голову. Сталося це близько дев’ятої години вечора. Поховали Сергія на Новому кладовищі міста Славута в Хмельницькій області. Залишилися дочка, пасинок, мати і брати.

Микола Довженко
26.07.1996 – 10.01.2020
старший солдат, старший стрілець 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу


У травні 2017 року Микола Довженко підписав контракт із ЗСУ. Спочатку служив на посаді сапера-розвідника, потім старшим стрільцем.
У районі Красногорівки на Донеччині, близько одинадцятої години вечора, російсько-терористичні війська обстріляли позиції ЗСУ зі стрілецької зброї. Миколу було тяжко поранено. Його встигли доправити в лікарню, проте за кілька годин 23-річний воїн пішов із життя. Поховали Миколу в селі Цибулівка Великомихайлівського району Одеської області. Залишились цивільна дружина, донька, батько, брат і сестра.

Олексій Кучкін (Василевський)
22.03.1995 – 15.01.2020
старший солдат, старший стрілець механізованого відділення мехбатальйону 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка


У травні 2016 року Олексій підписав контракт на службу в ЗСУ. Спочатку служив у 133-му окремому батальйоні охорони і обслуговування ОК "Схід". 2019-го перевівся до 92 ОМБР. Мріяв стати офіцером.
Під час чергування на ВОП у промзоні Авдіївки ворожий снайпер вцілив Олексію в обличчя, тяжко поранивши. Сталось це близько третьої години дня. Пораненого госпіталізували, але врятувати життя Олексію медикам не вдалося. Він загинув через місяць після свого весілля. Поховали Олексія Кучкіна (Василевського) на Алеї Слави військового цвинтаря Соцміста у місті Кам’янське Дніпропетровської області. Залишилися дружина, син, мати і брат.

Ігор Хімічук
07.06.1990 – 16.01.2020
старший солдат, водій відділення 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців


Від початку 2015 і до кінця 2016 року Ігор проходив службу в батальйоні оперативного призначення Нацгвардії імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Потім підписав контракт із ЗСУ, служив на посаді водія відділення забезпечення Чуднівського РВК. Звідти був відряджений на передову.
Поблизу села Новозванівка Попаснянського району, що на Луганщині в нього поцілив ворожий снайпер. Поранення виявилось не сумісним із життям. Сталося це близько другої години дня. Смертельний постріл був здійснений зі сторони окупованого селища Калинове. Поховали бійця у місті Чуднів Житомирської області. Залишилися дружина, син, мати і сестри.

Валерій Закусило "Морячок"
27.10.1987 – 18.01.2020
старший солдат 72-ої бригади окремої механізованої бригади Чорних Запорожців


Закінчив Житомирський агротехнічний коледж, відслужив строкову службу в морській піхоті. Потім переїхав до міста Біла Церква та пішов служити за контрактом в 72-у бригаду Збройних сил України
Загинув унаслідок кульового поранення в голову під час ворожого обстрілу. За деякими свідченнями, в нього поцілив снайпер. Сталось це в Попаснянському районі Луганської області. Поховали Валерія в місті Біла Церква Київської області, де живе його сім’я, на Алеї слави кладовища "Сухий Яр". Залишилися дружина, дві донечки, батько та мати.

Олександр Слободанюк "Кеп", "Погранець"
07.01.1972 – 19.01.2020
молодший сержант 72-ої окремої механізованої бригади Чорних Запорожців


У російсько-українській війні брав участь із перших днів. Спочатку служив у прикордонних військах; у 2015-2016 роках – у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Згодом підписав контракт із 72 обмр. Воював у Гранітному.
На Водохрещу ворожі формування РФ атакували позиції Збройних сил України із заборонених Мінськими домовленостями артилерійських систем калібру 122 мм та 120-мм мінометів, станкових протитанкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та іншої стрілецької зброї. Найбільше обстрілів припало на ділянку в Попаснянському районі Луганської області, де бойові завдання виконує 72-га бригада. Під час одного з обстрілів Олександр отримав поранення. Його збирались евакуювати з позиції, але не встигли. У нього влучила снайперська куля, обірвавши життя. Поховали Олександра Слободанюка в місті Первомайськ Миколаївської області. Залишилося двоє дітей, батьки та сестра.

Василь Муха
06.05.1988 – 20.01.2020
молодший сержант 37-го окремого мотопіхотного батальйону "Запоріжжя" 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади


Коли почалась війна, працював будівельником на Півночі Росії. Повернувся додому, пішов у військкомат та записався добровольцем. Починав службу в 92 омбр. Спершу розвідником, а потім сапером.
Загинув під час ворожого обстрілу у районі селища Опитне Ясинуватського району Донецької області. Василь відкрив вогонь у відповідь із кулемета, але одразу ж був поранений. Три кулі влучили в молодшого сержанта. Одна зі снайперської зброї. Вона й обірвала життя 31-річного воїна. Поховали бійця в рідному селі Піски-Радьківські Борівського району Харківської області. Із рідних залишився тільки батько.

Микола Сорочук
23.05.1997 – 22.01.2020
старший солдат 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади


Підписав трирічний контракт на службу в Збройних силах України. Брав участь у бойових діях поблизу Попасної, Новозванівки, Красногорівки, Мар’їнки, Новотроїцького. Звільнився. Наприкінці 2019 року вдруге підписав контракт на військову службу.
Під час обстрілу позицій ЗСУ зі стрілецької зброї в районі Водяного Волноваського району на Донеччині Миколине життя обірвала снайперська куля. Поховали Миколу Сорочука на Алеї почесних поховань міського цвинтаря міста Луцьк Волинської області. Залишились мати і сестра.

Євген Щуренко
27.01.1978 – 26.01.2020
солдат, старший механік-водій 28-ї окремої механізованої бригади


Із серпня 2019 року служив у Збройних силах України за контрактом.
Близько 07:15 неподалік від міста Красногорівка, що на Донеччині, бойову машину з українськими бійцями обстріляли з СПГ-9 зі сторони окупованого селища Старомихайлівка. Євгена було смертельно поранено в голову. Він загинув миттєво. Поховали Євгена Щуренка в місті Кілія Одеської області. Залишилися дружина, син-військовослужбовець (проходить строкову службу), мати, брат і сестра.

Антон Хоба
05.11.1992 – 26.01.2020
старший сержант 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського

Коли спалахнула війна, пішов на фронт добровольцем. Підписав контракт, потрапив у 91-й окремий полк оперативного забезпечення на посаду сапера. Згодом став командиром інженерно-саперного відділення. Воював під Дебальцевим. У грудні 2014 року з групою добровольців полку поїхав захищати Донецький аеропорт. У 2016-2017 роках виконував бойові завдання на Світлодарській дузі у складі 1-го механізованого батальйону 53 омбр. Демобілізувався. В рідному місті брав активну участь у ГО "Братерство", займався патріотичним вихованням молоді, зокрема в патріотичному таборі "Лицар честі ім. Івана Євдокименка". У 2018-у знову підписав контракт.
В районі селища Північне Донецької області Антон підірвався на міні-пастці. Отримані ушкодження виявились несумісними з життям. Поховали Антона Хобу на Алеї Слави у місті Шостка Сумської області. Залишились батьки і брат.

Вшануймо тих, хто загинув за Україну. Вічна пам’ять і слава полеглим!
Слава нації!

Хочеш дізнаватися новини Бориспільщини першим? — Підпишись на Telegram-канал Це Бориспіль
АТО, втрати, війна, Росія, ООС
Оціни новину →
Переглядів: 475
Рейтинг: 5.0/1

Коментарі

avatar

Новини за темою