Впевнена, не всі знають, що в Борисполі є Міськ" />
АвторизаціяРеклама

  1. Новини
  2. »
  3. Новини Борисполя
  4. »
  5. Врятувати від деградації нас може лише театр

Врятувати від деградації нас може лише театр

Новини Борисполя



Впевнена, не всі знають, що в Борисполі є Міський муніципальний театр. Знаходиться він на вул. Дзержинського, 1. Тут нещодавно розпочався новий театральний сезон. Репертуар різноманітний – дорослі, дитячі, а також класичні вистави.

Про перспективи і проблеми театрального мистецтва у інтерв’ю з художнім керівником театру Наталією Осипенко.

— Хто грає в бориспільському театрі? Напевно, більшість – аматори?

— У нас є діти, які займаються в театральній студії вже не перший рік. Наша співпраця з ними почалася ще в ліцеї «Дизайн-Освіта». Ці діти – серцевина, кістяк театру. Думаю, що троє з них точно підуть по театральній стежині. З Києва їздять Лідія Федотова і Вікторія Давиденко. Є діти, які вже вступили до театрального ВНЗ. А це означає, що до нас вони повернуться вже професійними акторами. Наша вихованка Валерія Дзей уже повернулася в театр і скоро зіграє головну роль у чехівському водевілі «Пропозиція».

— В афіші прочитала, що в листопаді в Борисполі гратимуть і київські театри?

— Ми підтримуємо зв’язок із Ляльковим театром. Вони у нас бувають доволі часто. Деякі столичні театри приїжджають із сучасними виставами. Я ж, навпаки, пропагую більше класику. Я вважаю, що і діти, і дорослі мають чути красиву чисту українську мову або чисту російську мову. А в сучасних виставах, зазвичай, вживають сленг. Я проти цього. Адже так важливо підвищувати культурний рівень, особливо молоді! Поставлені нами п’єси «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «Зоряний хлопчик» Оскара Уальда, «Москаль-чарівник» торкаються багатьох проблем сучасної молоді. І на таких творах мають виховуватися діти.

— Які проблеми Вас турбують як керівника театру?

— Нагальною проблемою є те, що нам немає де проводити репетиції. Пластичні, хореографічні уроки і заняття з акторської майстерності на сцені проводити незручно. Вона маленька, і займатися з усіма одночасно неможливфо. Тут поряд є приміщення, воно в аварійному стані. І якби міська влада нам його віддала, то ми допомогли б зробити там ремонт трудовими суботниками.

— Хто більше тягнеться до театру, дорослі чи діти?

— На жаль, дорослі не дуже хочуть іти в театр. І знаходять для цього багато причин: немає коли, немає грошей. Можливо, справа і в тому, що про театр багато хто не знає. Він молодий, відкрився в грудні 2009 року. Діти ж, навпаки, тягнуться до театру. І якщо вони приводитимуть за собою батьків, незабаром Бориспіль буде театральним містом.

— Школи замовляють квитки в театр?

— Як не дивно, ні. Не розумію, чому вчителям не скористатися нагодою і разом із дітьми не подивитися той твір, який є у шкільній програмі, наприклад «Марусю Чурай». Ми можемо поставити виставу на замовлення школи. Вчителі повинні привчати дітей до такого виду мистецтва.

— Чим може похизуватися театр за свою дворічну історію?

— По-перше, Бориспіль прозвучав на обласному і всеукраїнському конкурсі Шевченка. Наші діти зайняли друге і третє місця відповідно. А по-друге, ми поставили вже п’ять вистав. Для нашого міста – це прогрес.

— Хто спонсорує театр?

— Нам допомагала мерія. Зараз їм важко. Це зрозуміло, всім «закручують гайки». Я працюю ще і в театрі ім. Івана Франка, на головній сцені країни. І якщо там ситуація з фінансуванням скрутна, уявіть, як нам доводиться працювати тут. Врятувати театр можуть глядачі, які, відвідуючи вистави, надають нам тим самим матеріальну підтримку. У нас же пустує зала. А кошти потрібні на костюми, декорації, комунальні послуги. Театр – це дорога річ. Але ж у порівнянні із київськими театрами, в нашому квитки значно дешевші — 25-50 гривень.

— Як Ви вважаєте, театральне мистецтво не може опуститися з часом до такого примітивізму, який ми спостерігаємо зараз на телебаченні?

— В нашому суспільстві зараз суцільний епатаж. Деякі театри теж опускаються до такого рівня, показуючи непристойні вистави, розраховані на потребу глядача. Це неприпустимо. Не театр має тягтись за глядачем, а глядач за театром. А тому треба ставити такі п’єси, які здатні виховати, навчити, змусити задуматись.

Наталя Осипенко – художній керівник, головний балетмейстер Національного театру ім. Івана Франка, заслужений працівник культури України, лауреат премії «Київська Пектораль», лауреат премії імені П. Чубинського.

Людмила КОВАЛЬ, Вісті

Хочеш дізнаватися новини Бориспільщини першим? — Підпишись на Telegram-канал Це Бориспіль
Бориспіль, театр, Наталя Осипенко
Оціни новину →
Переглядів: 1087
Рейтинг: 4.5/2

Коментарі

avatar

Новини за темою