АвторизаціяРеклама

» » Що більше діє у Вороньківській сільській раді – закон чи самосуд?!

Що більше діє у Вороньківській сільській раді – закон чи самосуд?!

Новини з району

Що більше діє у Вороньківській сільській раді – закон чи самосуд?! Так уже сталось в Україні, що народні депутати прийняли Закон, яким дозволили мешканцям приватизувати кімнати в гуртожитках. Навіть прийняли положення, яке дозволяє повертати громаді гуртожитки, які були «прихватизовані» хитродупими керівниками та їм подібним. Не знаю, чи є на Бориспільщині випадки такої «прихватизації», але ось вам історія жінки, яка ніяк не може приватизувати свою кімнату. І знаходиться цей гуртожиток у селі Вороньків, Бориспільського району.

Родина Карамян приїхала в Україну у 1989 році. А до цього жили в Баку. Як пам’ятаєте, наприкінці 80-х там була війна, от люди й поїхали подалі від неї. Вони переселенці.

Осіли в Воронькові. Зої Степанівні та її сім’ї сільськогосподарське підприємство «Вороньків», яким тоді керував батько передостаннього сільського голови Воронькова Заборний, надало кімнату в гуртожитку, видали ордер. Відповідно до штампу про місце проживання, пані Зоя зареєстрована за адресою: с. Вороньків, Бориспільський район, вул. Жовтнева, б. 5, кв. 25, приблизно з 90-х років. Потім було десять днів, коли вона виписалась, а потім знову прописалась. Оскільки хворіє, прописала в кімнаті Аліну Шкляревську, онуку.

Потім у 2011 році виходить закон, який дозволяє приватизувати кімнати в гуртожитку, якщо «квартирант» проживав там 5 років. Звісно, Зоя Степанівна подала заяву в сільську раду. Датована вона 18 квітням 2012 року. Відповідь надійшла через три місяці. Виконком Вороньківської сільської ради ухвалив рішення №426-30-VІ, яким відмовляв Карамян З.С. в розробці технічної документації. Причин звісно не пояснили.

Потому родина повторно звертається в сільську раду, щоб вони надали дозвіл на виготовлення технічної документації. Відповідний лист передано в сільраду 20.12.12 р. Уже за шість днів (26.12.12 р.) відомий результат – ВІДМОВИТИ. Пояснень теж нема. І, що важливо, допоки їм відмовляють, сусіди активно отримують дозволи і спокійно приватизовують кімнати – по одній, по дві. Сусід, так той узагалі загородив, колись, спільний туалет та ванну і тепер ними одноосібно користується.

Із таким положенням речей родина Карамян миритись не збиралась і вони пішли шукати правду в суді – за порадою Вороньківського сільського голови Заборного І.М. 23 січня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд розглянув позов Зої Степанівни і виніс постанову, якою визнав дії Вороньківської сільської ради неправомірними та зобов’язав надати дозвіл на виготовлення технічної документації на кімнату. Але тодішній сільський голова Воронькова Заборний І.М. звертається до Київського Апеляційного адміністративного суду.

4 квітня 2013 року це питання розглянули. Відповідно до постанови, рішення Бориспільського міськрайонного суду скасовується та виноситься нове. Нижче навожу оригінальний текст рішення:

«Позовні вимоги Карамян Зої Степанівни, Шкляревської Аліни Артурівни до Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання неправомірних дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Зобов’язати Вороньківську сільську раду розглянути питання щодо можливості надання Карамян Зої Степанівні, Шкляревській Аліні Артурівні дозволу на виготовлення технічної документації на кімнату №73 (була №25) по вул. Жовтневій, 5 с. Вороньків, Бориспільський район, Київська область з метою приватизації вказаної кімнати».

Сільська рада й розглянула, як вважала за потрібне. Можливості надати дозвіл не знайшли, тому знову відмовили. Керувались актом опитування сусідів, які сказали, що Зоя Степанівна давно не живе. І дійсно, донька її забрала до себе в Бориспіль, бо старенька (1932 року народження) пережила два інсульти, гангрену та ампутацію ноги, а з 23.11.12 р. є інвалідом першої групи загального захворювання й, відповідно до висновку Броварської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, «Потребує постійного стороннього догляду». Тут варто додати, що Зоя Степанівна до всього має статус «дитина війни
»

Вище я згадував про рішення Постанови апеляційного суду. Тепер беру Рішення Вороньківської сільської ради №607-41-VI від 24 травня 2013 року. В ньому депутати, посилаючись на виконання Постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 04.04.13 р., зобов’язують «...громадян Карамян Зою Степанівну та Шкляревську Аліну Артурівну звільнити кімнату №73 та знятись із реєстрації місця проживання в приміщенні гуртожитку по вулиці Жовтнева, 5 в селі Вороньків до 01 липня 2013 року». Підписав: Заборний І.М., голова Вороньківської сільської ради.

Звісно, їх ніхто насильно не виселив. На якій підставі? Люди залишились. Щоправда пізніше, сільрадівці запропонували Зої Степанівні приватизувати половину кімнати. Теж, мабуть, керувались Постановою апеляційного суду?.. Потому запропонували півроку почекати, щоб онука вступила в права, бо саме за шість місяців було б п’ять років як вона прописана в гуртожитку. І тоді вони зможуть повністю приватизувати кімнату. Визначений час пройшов, але депутати знову не голосують.

Ще один цікавий момент – Карамян Зою Степанівну зняли з квартирної черги, де вона стояла першою. Як пояснили, в зв’язку з тим, що вона приватизовує кімнату. Як результат, на сьогоднішній день ні черги, ні приватизації.

Далі ще цікавіше. Коли почалась загально сільська приватизація, Марченко С.В. сусід напроти (він же директор Вороньківської школи, він же депутат Вороньківської сільської ради) приєднав до своєї кімнати спільні душ і туалет. Родина Карамян звернулась до депутатів, щоб вони якось вплинули на колегу і той дав доступ до душу і туалету. Ті проголосували, зобов’язавши гр. Марченка С.В. не чинити перепон. Але той не дослухався до колег. Саме в цей період, Зої Степанівні запропонували відмовитись від душу з туалетом, взамін на отримання дозволу від сільської ради на приватизацію. Як тільки та зробила, як пропонували, на черговому засіданні депутати розглянули її питання і знову не дали дозволу на приватизацію

Тому родина Карамян продовжила надсилати в сільраду заяви. Тривало це при попередньому голові Вороньківської сільської ради, триває й при новому.

Так, у мережі Інтернет вдалося знайти два рішення відкритих поіменних голосувань депутатів Вороньківської сільської ради сьомого скликання. Одне від 29 липня 2016 року, друге від 28 жовтня 2016 року.

На першому засіданні присутні 13 депутатів. Вісім голосує «ЗА», «ПРОТИ» немає, «УТРИМАЛОСЬ» п’ятеро. Рішення не прийнято.

Більш цікаво проходить друге засідання. Троє депутатів, які спочатку проголосували «ЗА», цього разу утримались. Як результат, із 15 присутніх депутатів четверо проголосували «ЗА», один «ПРОТИ», десятеро «УТРИМАЛОСЬ». Рішення не прийнято.

Я спеціально приїхав до Воронькова, щоб почути від депутатів відповідь на кілька запитань. Зокрема, мене цікавило, чому вони перешкоджають приватизації, а також: чому троє депутатів поміняли свою думку.

У відповідь на перше питання почув, що Карамян Зоя Степанівна там не проживає, тому й не дають дозвіл. По другому питанню сказали, що мають право голосувати, як вважають за потрібне. Навіть сільська голова Ніна Яструб зробила ремарку, що в депутата своя власна думка. Окремо встав один із депутатів і сказав, що спочатку голосував «ЗА», бо не знав усіх обставин, а саме, що не проживає. Коли дізнався, проголосував «УТРИМАВСЯ», а фактично «проти».

Щоб почути думку експертів, які знаються на таких справа, я звернувся до адвокатского об’єднання «Вишневий та партнери»:

«Зоя Степанівна Карамян, проживаючи в гуртожитку, в кімнаті №73 по вулиці Жовтнева, 5 в селі Вороньків, відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлового права мешканців гуртожитку» виявила бажання приватизувати дану кімнату. Адже вона має на це право. Зокрема, ст. 1 цього закону передбачає, що дія поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше 5 років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

На момент розгляду вказаного спору встановлено, що в Карамян Зої Степанівни відсутнє інше житло; вона правомірно проживала в гуртожитку та користувалась ним; крім того, вона зареєстрована та фактично проживала в ньому більше 5 років на законних на те підставах.

Слід зазначити, що факт проживання Карамян Зої Степанівни в кімнаті №73 по вулиці Жовтнева, 5 в селі Вороньків протягом 5 років був встановлений судом. Крім того, представник Вороньківської сільської ради в судовому засіданні визнав ту обставину, що Карамян З.С. проживає у вказаному гуртожитку більше 5 років, що і відобразилось в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2013 року. Звідси, на момент звернення Карамян Зої Степанівни до Вороньківської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації, вона мала законне право на приватизацію вказаної кімнати.

Однак, в законодавстві закріплені дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування, та в зв’язку з цим суд не має права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, в т.ч. про надання дозволу на розробку технічної документації, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято. Таким чином закон захищає виключне право органу місцевого самоврядування на самостійне прийняття рішення, що в той же час не дає можливості громадянам захистити в такому випадку своє порушене право.

Тому виходом із даної ситуації є лише повторне оскарження прийнятого органом місцевого самоврядування рішення за результатами виконання судового рішення.

Ми сподіваємось, що найближчим часом у законодавстві України відбудуться зміни та буде забезпечено правовий захист громадян від зловживань із боку органів місцевого самоврядування, що дозволить судам забороняти органам місцевого самоврядування при повторному розгляді заяви, приймати аналогічне або подібне рішення, яке вже було визнане незаконним. І в той же час буде дотриманий розумний баланс між захистом прав громадян та виключною компетенцією органів місцевого самоврядування
».

P.S. Коли готувався матеріал, стало відомо, що мінімум дві кімнати в гуртожитку віддали з порушенням Закону. Тобто люди не прожили законних 5 років, а вже мають приватизацію.

Павло МАГДЕНКО

Хочеш дізнаватися новини Бориспільщини першим? — Підпишись на Telegram-канал Це Бориспіль
село, Бориспільщина, влада, Вороньків
Оціни новину →
Переглядів: 2245
Рейтинг: 5.0/4

Коментарі

avatar

Новини за темою