АвторизаціяРеклама

» » » Ірина Малова: "Чарівні прогулянки"

Ірина Малова: "Чарівні прогулянки"

Бориспільщина літературна

Ірина Малова: "Чарівні прогулянки" Оповідання створено на основі реальних подій, які відбуваються с двома дівчатами, коли вони виходять на прогулянки містом. Калейдоскоп невипадкових випадковостей, розповіді духів міста, підказки і знаки в просторі величного Києва...

Все почалось кілька років тому. В ту ніч, коли померла її мама. Рівно через 12 годин після того, як тіло мами вже охололо, душа найріднішої людини прийшла о четвертій ранку до її ліжка і покликала на ім'я, крижаний дотик збудив втомлене тіло і передав те, що мама носила із собою все життя, саме для того, щоб передати після смерті. З тим дотиком передався їй ДАР. По-іншому це зветься СИЛОЮ, але в ту жахливу ніч втрати, вона цього ще не усвідомила і сприйняла за жахіття...

Час має особливість плину, і з тим плином часу стирається біль втрати, кошмари замінюються кольоровими снами, а дні наповнюються новими враженнями.

Її переданий ДАР дрімав всередині, вона продовжувала жити звичайним життям, навчилась не думати про біль, тільки не могла пробачити і довго картала себе за те, що збрехала і не попередила маму про смерть. Адже пробачати важко, пробачати собі дуже важко, але й жити далі без прощення неможливо. І коли вона зрештою змогла собі пробачити, то усвідомила те, що в ній відбулися зміни. Тепер вона бачить те, чого не можуть бачити інші люди. Тепер вона могла зазирнути в минуле, передивитись попередні життя людей, виявити зв'язок між подіями і передбачити майбутнє. Тепер вона бачила не очима, а серцем...

Нині вона знала, що окрім людей є ще і нелюди, які так само живуть серед нас в паралельній реальності. В тому світі є свої закони і правила. Але той паралельний світ кардинально відрізняється від світу людей відсутністю брехні. З часом, усвідомлюючи свою здатність бачити, вона почала знайомитись з тим іншим світом і зрозуміла, що створіння паралельного світу бувають добрі і злі, красиві і огидні, але їх об'єднує те, що всі вони чесні. В тому світі є своя рівновага. І злі істоти, не завжди злі, і іноді можуть просити про допомогу тих, хто може їх бачити, і вона навчилась допомагати і слухати. В паралельному світі її прозвали Веселкою...

Усвідомлювати себе іншою важко. Не маючи знань і досвіду новоспечена чаклунка була налякана і шукала людей, які могли б пояснити, що з нею відбувається. Коли чогось дуже сильно хочеш, то Всесвіт завжди відповідає на бажання. В її житті почали з'являтися люди, які так само як і вона бачили потойбічне, які могли пояснити зміни, що відбуваються у свідомості людини, яка прийняла ДАР. День за днем вона опановувати різні навички, бачила все нові картинки і знайомилась з такими ж іншими людьми як вона. Насправді чаклунів і чаклунок серед людей дуже багато, і якщо дивитись уважно, то чаклуна видасть сяйво очей, притаманне тільки цій особливій касті звичайних на вигляд людей.

Чаклункам іноді дуже важко пристосуватися до свого нового стану, питань більше ніж відповідей, звичне оточення не сприймає чаклунку іншою, зізнатися навіть найдорожчим в тому, що ти тепер інша дуже важко. Стереотипний світ звик бачити тебе звичайною, в незвичайність не вміщується в рамки свідомості людей, з якими Веселка жила до отримання ДАРУ. Люди бояться невідомого і тікають. Певно що коли чаклунка вирішує прийняти Дар і користуватись ним, Всесвіт допомагає очистити її простір від скептиків. Змінюється оточення. Навіть самі близькі друзі ідуть геть. Головне в цей час не панікувати і зрозуміти, що якщо з життя хтось іде, то це місце не буде порожнім і його обійме людина, яка здатна правильно сприйняти чари і видіння, яка не осудить і не жахнеться, яка сприйме чаклунку такою, як вона тепер є. З прийняттям ДАРУ, змінюється реальність, з подоланням страху розвиваються здібності, з усвідомленням своєї унікальності змінюється оточення, а СИЛА продовжує зростати і розвиватись.

Отже процес змін Веселкової особистості було запущено і припинити його було вже неможливо. Коли з її життя різними шляхами розійшлися ті, хто заважав, почали з'являтися ті, хто радо надавав допомогу.

Один пан пояснив те, що на самому початку чарівного шляху існує вибір між добром і злом і допоміг звершити перехід.

Чарівна пані пояснила виникнення Сили і її появу, змогла пояснити суть чарівного так, що це сприйняла свідомість Веселки. Адже коли не розумієш що саме з тобою відбувається, то може знести дах від відчуттів.

Йшов час, розвивались здібності і одного літнього дня Веселка познайомилась з дівчиною, яку інакше як Сонце назвати не могла. Зустріч поглядами і розуміння того, що це знайомство триває вічність, що вони рідні душі з минулих життів і ще побачаться в майбутніх.

Вони зустрілися і зникли одна для одної на рік і ще трошки. У кожної був свій шлях і своя доля...

Зустріч в одній із Київських кав'ярень була чарівною. Веселка помітила, що Сонце дуже змінилась. Вона просто сяяла світлом, а її внутрішні зміни вражали. Вона була з тих, хто має силу, але не усвідомлює її, користується навмання, навіть не розуміючи. Розмова була про силу бажань і їх значення в житті. Після тої зустрічі веселково-сонячне спілкування стало щоденним усіма засобами зв'язку, їх телефонні розмови були більше години, листування посиланнями, а коли жоден зв'язок був або недоступний, або неможливий, вони переходили на телепатію.

Це бувало з кожним, і кожен про це знає, це тоді, коли ти думаєш про людину, а потім виявляється, що одночасно в різних місцях ви думали про це саме, або зненацька приходить повідомлення від тієї людини про яку були думки, або лунає телефонний дзвінок від тієї людини. Це така побутова магія думки, про яку всі знають і продовжують дивуватися.

А ще були прогулянки. Довгі та дивовижні прогулянки Києвом.

Перша дивовижна прогулянка почалась на Палаці спорту. Вітрина з неймовірними десертами, від яких голова іде обертом. Кава і ягідний пиріг для Веселки, яєшня з овочами для Сонечка. Пізній сніданок і початок чудес...

- Я хочу з тобою пройти Метроградом, - сказала Сонечко, ти давно ходила по магазинах?

Веселка відповіла, що магазинів за буденністю не бачила вічність. І вони пішли. За одним на двох покликом серця. Жінки, вони такі жінки, навіть чаклунки.

Під землею погляд привернула крамниця вишиванок. Дорогезних авторських вишиванок. Не було ні однієї речі, яка б повторювалась. Дівчата милувались. Кропітка праця майстрів викликала захоплення і вдячність. Нічого не купивши дівчата продовжили шлях. З іншого боку була ще одна крамниця з вишиванками, штамповка, яку продають на кожному перехресті, навіть заходити бажання не виникло. Друга крамниця була для контрасту, як нагадування про те, що треба прагнути більшого і найкращого.

Крамниця парфумів і феєрія ароматів. Ця магія, яка може тривати нескінченно довго. Східні пахощі як чари тисячі і однієї ночі. Здається, що якщо потерти якусь пляшку ретельніше, з неї з'явиться джин зі словами "Чого бажаєте" і, звісно, виконає прохане за мить. Аромати це також магія, побутова магія, завдяки якій жінки зводять чоловіків з розуму. Крапля парфумів здатна закарбувати в пам'яті образ найбажанішої жінки на все життя, зберегти найщасливіші моменти простих чудес. Обираючи парфуми жінка ніби відшукує себе, свою індивідуальність і смак, свою власну квітку або прянощі. Ніби створює нову реальність і нову себе... Сонечко придбала тоді ароматичне масло із запахом квітів - тепло літа в морозний зимовий день...

Дівчата стояли з напоями в руках і споглядали зверху вниз за метушнею Метрограду.

- Я це люблю, - сказала Веселка, - я нескінченно люблю ці яскраві вітрини, ці гарні речі, гарний сервіс. Колись я думала, що зможу без цього прожити, поїхати жити в село подалі від метушні. Але ні, це не моє бажання втекти, воно чуже і навіяне, я люблю місто, дуже люблю!

Це було відкриття і відокремлення бажань власних від чужих, бажань серця і розуму.

Сонечко тихенько усміхнулася, вона зрозуміла, що десь у Веселці запущено процес змін...

А потім був магазин жіночого одягу. Веселка радо приміряла нові образи. Білосніжне пальто та високі підбори робили Веселку жіночною і витонченою, розкриваючи іншу грань особистості, ту яка десь дрімала, захована під джинсами і курткою.

Нічого не купивши, але порадівши, в піднесеному настрої, дівчата піднялись на вулицю.

- Я ніколи не міряла весільної сукні, - згадала свою мрію Веселка, - в мене було весілля, а сукні не було. Я хочу зрозуміти це відчуття і побачити якою я буду у весільній сукні.

Всесвіт радо відповідає на бажання. Ніби нізвідки на дорозі виник весільний салон. Дівчата придумали легенду про весілля через місяць і піднялися сходами. Салон зустрів їх різноманіттям жіночих мрій на всі смаки і гаманці.

Обравши по фото кілька суконь, Веселка почала уявляти, яким буде її друге весілля. Сонечко була фотографом.

Одна біла сукня, друга, третя. Від важкості тканин і обмеження рухів Веселка дивувалась. Вона не розуміла, як і тому одязі ще й на підборах можна проходити день. Але відображення в дзеркалі показувало Веселці принцесу. Навіть якщо сукні були незручними і важкими, дзеркало показувало картинку геть іншу. Хуліганка, яка за мить стала леді.

Внутрішнього Веселкового воїна на кілька годин перемогла внутрішня принцеса.

Сонечко робила фото і відео. Сукня за сукнею, з фатою і без фати, у русі і сидячи. А Веселка наповнювалась якоюсь новою енергією, незвичною для її буденного життя, енергією жіночності, витонченості, віри в диво, простого щастя бути жінкою. Адже часто в житті жінки натягують на себе чоловічі ролі і несуть образи сталевих леді із захватом, ніби так і треба, забувають власну жіночу природу і те, що сила в слабкості...

Дівчата вийшли із салону щасливими. Здійснена мрія Веселки тепер мала геть інше забарвлення, Сонечко думала про своє весілля і казала, що наскільки тупо марнувати найщасливіший день свого життя на ресторан і гостей, на те як прийнято, на традиції. Адже такі дні як весілля мають бути щасливими, а не тортурами для молодих. Дівчата згадували весілля одна одної і розуміли все більше, що насправді це все неважливо. В стосунках важливі довіра і кохання, повага і взаєморозуміння, а якщо цього немає, то ніякі сукні, костюми і лімузини не здатні заповнити внутрішню порожнечу.

Веселково-сонячні прогулянки ставали доброю традицією.

- Я записала нас на масаж, - сказала Сонечко Веселці, - завтра о четвертій на Контрактовій. Вони зустрілись біля салону краси і весело сміялись всі півгодини апаратного масажу. Дивні відчуття легких ударів струмом надавали легкості думкам і веселості розмовами. Нове завжди захоплює, особливо коли вмієш слухати себе. Іноді це важко... Після масажу був обід. Смачний і душевний. Теплий весняний день не давав всидіти на місці, не давав працювати, а Київ кликав до пригод.

Контрактова площа - містичне місце. Переплетіння століть, безліч легенд, перетин реальностей. Оглядове колесо за одне обертання здатне показати не тільки красу давнього міста, але й найпотаємніші бажання кожної людини. В найвищій точці колесо робить зупинку. Саме в цей час Веселка говорила про те, що хоче переїхати до Києва. Підтвердженням істинності бажання був бій годинника, як відлік нового часу, як завершення переходу, як початок нового етапу Веселкового життя. Краєвиди Києва милували очі. Дніпро відблискував звільненими від льоду водами, дахи будинків відбивали сонячні промені і наповнювали місто дивовижею, на яку здатна тільки рання весна. Андріївська церква, яка гарна з будь-якого ракурсу, світилась таємничістю і величчю. Веселка і Сонечко думали про своє. Про свої страхи, про бажання, про волю і Всесвіт. Колесо завершило оберт.

Тримаючих в руках по капучіно двох чарівниць покликав сквер. Попиваючи каву обидві відчули, що під землею хтось живе. Цей хтось мав нелюдську подобу і злість його була безмежна. Він - демон власної гордині, був поневолений під землею навіки. Його злий стогін був призначений для тих, хто міг його почути. Демон кричав, казав, що він є, і він сильний. Дівчата пішли з того місця, але поява демонів нагадала Веселці про те, що кожну людину час від часу охоплює лють, і злість, і ненависть. І люди часто вподоблюються тому демонові, не усвідомлюючи шкоди, якої самі собі завдають.

Йдучи вулицею Сагайдачного, кожна з чарівниць вже розуміла, що подорож перестає бути людською прогулянкою і починається чарівна дорога запитань, відповідей, енергетичних потоків і чудернацьких речей. Прогулянка за покликом серця, прогулянка дивними вулицями і всупереч плину часу. Прогулянка в пошуках себе справжньої.

На початку подорожі у Сонечка було два питання до себе, два страхи, природу яких треба було усвідомити і зрозуміти. Якою ти хочеш бути, яка ти є, а чи любиш ти себе? Простір завжди радо дає відповіді на запитання від щирого серця. Вивісками крамниць, театральним афішами, товарами вуличних торгівців, магічним наповненням крамниць Андріївського узвозу. Потік. Потік енергії ніс двох чарівниць по вулицях. Якщо завмерти на одному місці, то можна відчути рух цього потоку і усвідомити себе в ньому.

- Ти також відчуваєш? - спитала Сонечко Веселку, - ніби з цим подихом вітру хтось каже про те, що куди б ми не йшли і якими шляхами, все одно повернемось в потік. Бачиш те урвище, воно як портал між світами, таке враження ніби я тут вже колись була і тут є тунель.

Місцина дійсно була дивовижна. Непрохідний схил гори, яку вінчає Андріївська церква ніби випав із контексту сучасного міста, по повалених деревах стрибали білки, молоді деревця тягнулися до сонця, серед міста було дуже тихо і вищебечував соловей, як тоді, коли ще довкола не було метушливого мегаполісу. На мить перестали існувати авто і їх гуркіт. Цієї миті було достатньо, щоб кожній з чаклунок усвідомити спокій, якій живе в душі щасливої людини. Як протилежність стогонам демона на Контрактовій...

В маленькій крамниці на Андріївському узвозі Сонечко знайшла відповідь на одне із своїх запитань. Це була рибка. Пошита і розфарбована вручну рибка казала про те, що усвідомивши свій страх нового і незвіданого, потрапивши в нове середовище, займаючись новою справою і змінюючи свідомість людей, вона буде почуватися як риба у воді. Рибка, як втрапила в потік.

На тому ж Андріївському узвозі на столику вуличного торгівця Веселка побачила медаль, яку за союзу видавали в РАГСах при одруженні. Прізвище подружжя показало людей, які допоможуть Сонечку перетнути межу власного страху і усвідомити свою унікальну цінність пояснювати людям про здійснення бажань, адже все в нашому житті відбувається саме по бажанню. Не всі про це знають, а Сонечко може пояснити і навчити відрізняти бажання щирі від нещирих, усвідомлювати протиріччя у бажаннях, долати страхи. Маючи таку унікальність, Сонечко зробить цей світ щасливішим. Адже одна яскрава усмішка щасливої людини здатна інколи врятувати життя.

Лишилось одне питання, відповіді на яке ще не було. Прогулянка добігала кінця, сонце сідало і ставало дедалі холодніше. Вже майже біля Майдану простір відповів на запитання настінними малюнками в одній із арок. Бажання, стримані Сонечкові бажання були відображені на стіні, а намальовані квіти казали про те, що стримувати бажання шкідливо. Величезна риба на одному з малюнків об'єднала два питання до простору на початку прогулянки. Завершилось коло чарівної прогулянки, як і коло оглядового колеса, з якого все почалося. Завершилась ще одна історія Сонячно-Веселкових подорожей і далі буде...

Про авторку Ірину Малову читайте ТУТ.

Якщо серед наших читачів є творчі люди, які складають або знають вірші, сатири, частівки та інше, про Бориспіль чи район, про наших земляків чи 'царьків' – з радістю опублікуємо на сайті ваші матеріали. Пишіть нам на пошту: info@borispol.org.ua.

Малова:, Ірина, Чарівні, прогулянки
Переглядів: 112
Рейтинг: 5.0/1

Залиш свою думку

avatar