АвторизаціяРеклама

» » » В об’єктиві: Брати Коломійці з Воронькова, козаки Вороньківської сотні Івана Черпака

В об’єктиві: Брати Коломійці з Воронькова, козаки Вороньківської сотні Івана Черпака

Фотоісторії району

В об’єктиві: Брати Коломійці з Воронькова, козаки Вороньківської сотні Івана Черпака Світлини та розповідь про братів із села Вороньків на нашу електронну пошту надіслала Петренко Уляна Павлівна. Вочевидь, її попросили це зробити рідні братів Коломійців, які брали активну участь у боротьбі за незалежність України на початку ХХ століття в рядах Вороньківської сотні Івана Черпака. Нижче подаємо спогади Коломієць Єфросинії Олексіївни (1911 року народження, записані її онуком Залізняком Василем Олександровичем):

«Чув із розповіді своєї бабусі по лінії матері, Коломієць Єфросинії Олексіївни, про історію нашої родини на початку ХХ століття. В родині було семеро дітей: п’ятеро хлопців і дві дівчинки. Жили бідно, тому що батько часто пропивав зароблене в шинку. Змалечку діти не цуралися ніякої роботи. Герасим уже з десяти років працював у багатих сусідів у жнива – вантажив на віз і перевозив снопи. Підростали й менші: Сашко, Тиміш, Грицько, Марко і найменша Фрося. Вони також бралися до роботи. Ще до Першої світової війни померла старша сестра, трохи згодом і батько, захворівши на тиф.
Працьовита дружна родина не скорилася ударам долі. Поступово ставала на ноги, працею заробили достаток. У сім’ї з’явилася корова, воли, а пізніше коні. Старші хлопці вже думали про одруження, коли прийшла біда – розпочалася Перша світова війна. Тож старших Герасима, Сашка і Тимофія, – міцних, мов дуби, красенів – забрали в армію.

Із фронту в буремному 1918 році вони повернулися міцними, загартованими в боях козаками. Неспокійні то були часи, влада постійно змінювалася: приходили червоні, німці, білі і ще казна-хто. Всі погрожували зброєю, грабували беззахисних селян. До Коломійців приїхав Іван Черпак з двома побратимами і запропонував приєднатися до їхньої, як тоді казали, «партії», організувати вільне козацтво – «Вороньківську Сотню» і самим захищати село від окупантів і зайд. Брати погодилися. Бабуся пам’ятала, як вони в перервах між боями і походами приїжджали додому. Мали шаблі і рушниці, одяг носили той, у якому прийшли з війни – шинелі і кашкети. В лютому 1919 року в бою на річці Трубіж загинув Сашко. У травні 1920 року Герасим отримав наказ від Черпака доставити лист до козаків у село Старе. В районі нинішнього села Головурів він потрапив у засідку переяславських чекістів. У нерівному бою був тяжко зранений, проте зумів прорватися у Старе і передав лист. Через місяць зраненого козака російські карателі розстріляли прямо в ліжку на очах у всієї родини.

Довше всіх братів воював третій брат – Тиміш. Він був із Черпаком до останнього і, можливо, є одним із трьох невідомих козаків, похованих разом із Черпаком і Петренком у братській могилі на Центральному кладовищі в с. Вороньків
».

На світлині Сашко (у шапці) та Герасим Коломійці, уродженці села Вороньків, учасники Вороньківської сотні.

Нагадуємо, колектив інтернет-видання "Це Бориспіль" збирає фотоархів для висвітлення історії Бориспільського краю. Присилайте свої світлини (фотографії) про Бориспіль та Бориспільський район нам на електронну пошту (info@borispol.org.ua) та розповідайте, що на них зображено. Тільки разом ми зможемо зібрати та зберегти історичну пам’ять про наш край.

Івана, Черпака, Вороньківської, Коломійці, брати, сотні, Воронькова, козаки, об’єктиві:
Переглядів: 448
Рейтинг: 5.0/2

Залиш свою думку

avatar