ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Івана Купала 2013: традиції, прикмети та повір'я

Івана Купала 2013: традиції, прикмети та повір'я Свято Івана Купала припадає на дні літнього сонцестояння 23-24 червня (за старим стилем) і найкоротшу ніч у році.

Язичницький бог родючості та літнього сонця Купала ніколи не мав імені і придбав його після пришестя християнства, коли на цей же день припало свято Різдва Івана Хрестителя. Тому купальські урочистості іноді називають Івановим днем чи днем Івана Травника.

За народними віруваннями, у день Івана Купала для прохань «відкривається і небо, і земля», в той час як в дні зимового сонцестояння (на Різдво) - «лише небо відкривається».

На підтримку Сонцю

У дні літнього сонцевороту сонце знаходилося в самому центрі небесного купола, досягаючи найвищої точки і сили свого світіння. Вважалося, що все живе наповнюється в ці дні чарівною силою: у ніч на Івана Купала дерева пересуваються по лісу, а птахи, тварини, рослини і трави можуть розмовляти.

Свято нагадувало і про те, що час рухається до зими, і з кожним днем ночі ставатимуть довшими. Темні сили раділи такому повороту подій, і були готові до будь яких витівок. Щоб не дати нечистим перешкодити сонцю зустрічі з зорею, люди в купальську ніч розпалювали великі багаття, ототожнюючи їх зі світлом небесного світила, і кидали у воду гарячі дерев'яні обручі.

Очищення вогнем та водою

У ніч на Івана Купала можна було очиститися вогнем і водою - тричі перестрибнувши через багаття, і скупавшись на зорі у водоймі або ранковій росі. Якщо юнак стрибав через вогнище вище всіх - це обіцяло хороший врожай його родині, а якщо зачіпав ногою вогонь або дрова - біду. Спочатку хлопці перестрибували через багаття самі, демонструючи свою спритність, а потім, коли вогонь стихав, з дівчатами. Лише б з ким через Купальське вогнище не стрибати. Адже якщо пара молодих вдало перестрибне через полум'я, значить, вони обов'язково одружаться і проживуть разом у любові та злагоді ціле століття. Через розпалені вогнища пропускали і домашню худобу, щоб захистити її від хвороб і наділити плодовитістю. У вогні могли спалювати старий одяг, постоли і речі хворих.

Магія цілющих трав

У ніч на свято сільські жителі не спали, захищаючи свої житла від відьом, чортів та іншої нечисті, яка могла нагнати порчу на коня чи корову, а, можливо, і оселитися в хаті. Хлів обкурювали сухою полиню, а на підвіконня будинку клали кропиву або іван-да-Мар'ю. Зірвана в купальську ніч трава іван-да-марья могла говорити людськими голосами, і відлякувала непрошених гостей.

Вірили, що трави і ягоди, зібрані в Купальську ніч, володіли магічною силою. У ліс і на луки за ними вирушали на зорі Іваново дню, чисто вимитими і в чистому одязі. Зривали їх з росою, читаючи молитву. Іноді шепотіли заклинання, в яких могли згадувати ім'я хворого, для якого призначалися ці трави. Зберігали зібрані рослини як святиню протягом усього року, обкурювали ними хворих або кидали дрібку сухого листя у затоплену піч під час грози, щоб блискавка в будинок не потрапила.

«Розрив-трава» і квітка папороті

У ніч на Івана Купала можна спробувати щастя і добути чаклунські трави: «розрив-траву» і цвіт папороті. Від дотику «розрив-трави» розлітався на шматочки будь-який метал, відкривалися будь-які двері. Щоб знайти її, необхідно було косити в купальську ніч на дикому пустирі траву до тих пір, поки лезо коси не зламається. У тому місці, де воно впало, треба траву зібрати і кинути в річку. Зелень, яка попливе проти течії, і є «розрив-трава».
Квітка папороті, за народними повір'ями, цвіте лише мить у ніч на Івана Купала. Тому, хто відшукає її, відкриються всі знання на світі: стане він розуміти мову рослин, птахів і звірів, і без праці відшукає будь які скарби і власне щастя. Багато сміливців йшли в лісові хащі в пошуках чарівної квітки. Побачивши «жар-цвіт», необхідно було зірвати його і з усіх ніг кинутися з лісу, не відволікаючись на те, що відбувається навколо. Адже лісовики, русалки, всі лісові жителі, та й сам чорт, будуть відволікати вас від цінного видобутку, захищаючи квітку папороті від людини та її бажань.

Русалки (купали, лоскотухі, водяниці, мавки)

Особливе місце в купальську ніч відводилося русалкам - богиням води. Вірили, що русалки виходять з води і їх можна зустріти в лісі або полі. У деяких селищах свято називалося Купала та Марени, де Марена була старшою русалкою або зимовим божеством, насилаюче мор на все живе.

Русалками ставали молоді потонулі дівчата, які не пізнали за життя чоловіка. Тому вони не могли заспокоїтися, поки не зваблять побаченого хлопця. У купальську ніч молодим хлопцям, які зустрінуть русалку, радили вести з нею себе обережно: не ігнорувати - залоскоче до смерті, але і не піддаватися її чарам - інакше відведе у свої володіння або на дно ставка потягне, а назад шляху не буде.

При собі в ці дні слід було носити трави м'яти, полину, любистку і часник, вони не давали русалці наблизитися до людини. Дівчатам, щоб уберегтися від русалок, не можна було купатися без натільного хрестика або гуляти одній по лісі.

Народна прикмета

Змішання язичницьких та християнських свят народжувало цікаві прикмети. Так, за народними віруваннями, купатися у відкритих водоймах можна було лише після Івана Купала і до дня пророка Іллі (2 серпня). Вірили, що Іван Хреститель у свій день проганяв з води злих духів і русалок.

повір'я, прикмети, Івана Купала, 2013, традиції
Оціни пораду →
Переглядів: 4068
Рейтинг: 4.0/3

ЗАЛИШТЕ СВОЮ ДУМКУ

avatar

СХОЖІ ПОРАДИ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ