ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Вшануймо пам’ять про померлих

Новости в Борисполе

Вшануймо пам’ять про померлих Вічно гнітюча тиша, котру час від часу розбурхує лише гучне вороняче каркання, разюче відділяє нас від суєти міських вулиць. Це таке собі задзеркалля, за яким панують лише смуток і спогади про рідних, друзів, котрі спливають в образах ще живими, здоровими людьми, які працювали, вчилися, любили... І тоді так хочеться вірити, що є той світ, рай, і що душі мертвих воскресають...

На порозі поминальні дні. Вшануймо ж пам’ять про померлих по-божому, по-людськи.

Смерть під кутом зору церкви

Про це розповідає настоятель Свято-Миколаївського храму Переяславсько-Бориспільської єпархії УПЦ Київського Патріархату отець Микола:

— Скільки про смерть не говори, все одно пізнати її до кінця не можна. Святий Григорій Палама говорить про два види смерті: тілесну й духовну. Перша полягає у відділені душі від тіла, яка оживотворяла його, а друга є відділенням душі від Бога.

Кожен знає, що кладовище – місце святе. Коли ми навідуємо своїх померлих, найкраще, що ми можемо для них зробити, – це помолитися. Можна поставити на могилі паску, крашанки, свічку та прочитати належні молитви. Після Пасхи люди приходять на могили своїх близьких з радісною звісткою про Воскресіння Христове із словами «Христос воскрес!». На жаль, у нас залишилися язичницькі пережитки, коли люди приходять на кладовище їсти й пити на могилах. Треба уникати таких нерозумних дій, і якщо у вас є чим поділитися, краще віддати убогим.

Там свої закони

Знав дідуся з Бориспільського району, якому було за 90 і котрий мріяв, щоб його поховали біля хати, в якій він прожив усе життя, в старому садку. Та чи можуть нині родичі виконати такий заповіт?

Нещодавно, побувавши на Чернігівщині, я помітив у селах декілька таких приватних міні-цвинтарів, розташованих у садку за хатою. Один із них навіть сфотографував.

Але якщо запитати будь-якого можновладця, то він скаже, що хоронити небіжчиків можна лише на відповідно облаштованих комунальних кладовищах. Свої вимоги щодо поховань Держкомітет України з питань комунального господарства сформулював у досить об’ємному документі, який налічує понад сотню пунктів. Ось деякі з них. Площа ділянки для кладовища визначається з розрахунку 0,24 гектара на одну тисячу чоловік населення (у селах – 0,1 га). Довжина могили для дорослого повинна бути не менше двох метрів, ширина – один метр, а глибина – не менше 1,5 метра від поверхні землі до кришки труни. Висота надмогильного горбка – 0,5 метра. Відстань між могилами – не менше одного метра. А загальна площа, відведена для померлого, 5 метрів квадратних. Санітарно-захисна зона повинна бути не менше 300 метрів од житлової забудови.

На їхніх могилах не ставлять хрестів

У Порядку утримання кладовищ Держкомітету України з питань ЖКГ є пункт, котрий говорить, що на міських кладовищах обов’язково повинні бути відведені ділянки для поховання трупів невідомих та самотніх громадян. Є таке місце і в Борисполі. Знаходиться на вулиці Дзержинського за нині діючим Беживським цвинтарем. Про його існування мало хто знає.

— Дехто називає це місце на Беживці цвинтарем бомжів. Але люди гинуть і в ДТП, і в пожежах, тощо, при цім документи в них відсутні. А власне бомжі — нерідко з іменами й прізвищами — теж знаходять притулок на цьому цвинтарі, — зітхає начальник ритуальної служби Бориспільського комунгоспу Віра Козаченко. – На їхніх могилах не ставлять хрестів. Найдешевше поховання обходиться бюджету приблизно в 1200 гривень. Щороку кількість порослих бур’яном могил збільшується на понад три десятки.

Скільки коштує померти

Померти теперечки – надто дороге задоволення. За останні два-три роки шлях людини на той світ подорожчав удвічі. Ось ціни на деякі товари похоронного призначення в одному з ритуальних магазинів Борисполя. Найдешевша домовина, оббита тканиною, — 260 грн, є й по 800 гривень і навіть цілі саркофаги ручної роботи по 8 тисяч грн. Вінки з чорною стрічкою з написом найдешевші — 75-80 грн,дерев’яний хрест – 200 грн, металевий – 250 грн. Покривало – 70 грн. Металева оградка – 2200 грн. Рушник на хрест – 40 грн. Найдешевший мармуровий пам’ятник із портретом і написом – 1800 грн. Металева табличка з портретом – 80 грн. Окрім того, існує ще й пакет ритуальних послуг: катафалк – 300 грн, копання могили – десь 200-250 грн; оркестр, у середньому, близько 400 грн. Послуги священика безплатні, принаймні прайс-листів у церквах не існує. А плата за роботу панотця може бути різною і вважається як пожертва на потреби храму. А ще — поминальна трапеза, котра обходиться в кілька тисяч гривень у залежності від кількості її учасників та меню. До поминального кошторису потрібно включити ще й автобус для супроводжуючих покійного на цвинтар приблизно за 500 грн. А ще в певну суму обійдуться суміжні роботи й оформлення всіляких довідок. Якщо досить грубо підсумувати витрати на останню земну путь померлого, то це буде приблизно 7-8 тисяч грн. За інформацією ритуальної служби Бориспільського комунгоспу, територія поховань на трьох діючих бориспільських цвинтарях щороку збільшується на два гектари. Як повідомили кореспонденту «Вістей» у Бориспільському РАЦСі, за перший квартал цього року (січень – березень) у райцентрі померли 264 громадяни і 172 в районі.

Веселий цвинтар

У румунському селі Сепинца знаходиться незвичайний цвинтар, на який нині сущі люди приходять... повеселитися та посміятися. Місце вічного успіння небіжчиків приваблює туристів із усього світу і називається «Веселий цвинтар». Щоб зайти на нього, потрібно купити квиток. За дозвіл фотографувати – додаткова плата. Прибутки йдуть до загальної сільської казни. Хрести рясніють яскравими барвами, а сам кількагектарний цвинтар нагадує веселий ярмарок. Розважальну атмосферу створюють зображення на надмогильних пам’ятниках. На кожному хресті — своєрідна ікона померлого, намальована у стилі наївного народного малярства. На цих портретах влучно схоплено характер, звички, притаманні небіжчику за його життя. Кажуть, що цвинтарна іронія виховує. Ось, наприклад, рядки з епітафії, викарбуваної під портретом чоловіка, зображеного з пляшкою горілки: «Хто полюбляє горілочку, той зазнає лиха, як і я. Я любив горілку і помер із чаркою в руці.»

Перший розцяцькований надмогильний пам’ятник на цвинтарі встановили в 1935 році. Сільський тесля Стан Петраш, витесуючи хрест на могилу свого родича, оздобив його мотивами традиційного мистецтва та народного гумору. Ідея майстра сподобалась жителям села, і вони почали замовляти у Петраша кольорові хрести на могили своїх рідних. А сам Петраш на могилі своєї тещі придумав і викарбував епітафію, в якій сказано: «Під цим тяжким хрестом лежить моя теща. Не розбудіть її, бо вона мене сварила. І шукайте собі добру тещу, аби ваша доля була краща, ніж моя.» У селі поховальна церемонія проходить суворо за християнським звичаєм з жалобним молебнем у церкві та відспівуванням на цвинтарі. Люди починають тішитися згодом, коли могила стане, як цяцянка. Веселий цвинтар є об’єктом, котрий перебуває під захистом ЮНЕСКО як визначний культурологічний об’єкт світу. Щоліта на цвинтарі проводяться фольклорні фестивалі, на яких співають і танцюють аж до ранку. У цьому румунському селищі люди не бояться слова «смерть». Тут кажуть, що мертві, поховані на Веселому цвинтарі, допомагають живим.

Автор: Володимир БІЛКЕЙ

Источник: http://i-visti.com

Вісті, Бориспіль, новини
Оцени новость →
Просмотров: 976
Рейтинг: 5.0/3

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров