Впевнена, не всі знають, що в Борисполі є Міськ" />
ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Врятувати від деградації нас може лише театр

Новости в Борисполе



Впевнена, не всі знають, що в Борисполі є Міський муніципальний театр. Знаходиться він на вул. Дзержинського, 1. Тут нещодавно розпочався новий театральний сезон. Репертуар різноманітний – дорослі, дитячі, а також класичні вистави.

Про перспективи і проблеми театрального мистецтва у інтерв’ю з художнім керівником театру Наталією Осипенко.

— Хто грає в бориспільському театрі? Напевно, більшість – аматори?

— У нас є діти, які займаються в театральній студії вже не перший рік. Наша співпраця з ними почалася ще в ліцеї «Дизайн-Освіта». Ці діти – серцевина, кістяк театру. Думаю, що троє з них точно підуть по театральній стежині. З Києва їздять Лідія Федотова і Вікторія Давиденко. Є діти, які вже вступили до театрального ВНЗ. А це означає, що до нас вони повернуться вже професійними акторами. Наша вихованка Валерія Дзей уже повернулася в театр і скоро зіграє головну роль у чехівському водевілі «Пропозиція».

— В афіші прочитала, що в листопаді в Борисполі гратимуть і київські театри?

— Ми підтримуємо зв’язок із Ляльковим театром. Вони у нас бувають доволі часто. Деякі столичні театри приїжджають із сучасними виставами. Я ж, навпаки, пропагую більше класику. Я вважаю, що і діти, і дорослі мають чути красиву чисту українську мову або чисту російську мову. А в сучасних виставах, зазвичай, вживають сленг. Я проти цього. Адже так важливо підвищувати культурний рівень, особливо молоді! Поставлені нами п’єси «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «Зоряний хлопчик» Оскара Уальда, «Москаль-чарівник» торкаються багатьох проблем сучасної молоді. І на таких творах мають виховуватися діти.

— Які проблеми Вас турбують як керівника театру?

— Нагальною проблемою є те, що нам немає де проводити репетиції. Пластичні, хореографічні уроки і заняття з акторської майстерності на сцені проводити незручно. Вона маленька, і займатися з усіма одночасно неможливфо. Тут поряд є приміщення, воно в аварійному стані. І якби міська влада нам його віддала, то ми допомогли б зробити там ремонт трудовими суботниками.

— Хто більше тягнеться до театру, дорослі чи діти?

— На жаль, дорослі не дуже хочуть іти в театр. І знаходять для цього багато причин: немає коли, немає грошей. Можливо, справа і в тому, що про театр багато хто не знає. Він молодий, відкрився в грудні 2009 року. Діти ж, навпаки, тягнуться до театру. І якщо вони приводитимуть за собою батьків, незабаром Бориспіль буде театральним містом.

— Школи замовляють квитки в театр?

— Як не дивно, ні. Не розумію, чому вчителям не скористатися нагодою і разом із дітьми не подивитися той твір, який є у шкільній програмі, наприклад «Марусю Чурай». Ми можемо поставити виставу на замовлення школи. Вчителі повинні привчати дітей до такого виду мистецтва.

— Чим може похизуватися театр за свою дворічну історію?

— По-перше, Бориспіль прозвучав на обласному і всеукраїнському конкурсі Шевченка. Наші діти зайняли друге і третє місця відповідно. А по-друге, ми поставили вже п’ять вистав. Для нашого міста – це прогрес.

— Хто спонсорує театр?

— Нам допомагала мерія. Зараз їм важко. Це зрозуміло, всім «закручують гайки». Я працюю ще і в театрі ім. Івана Франка, на головній сцені країни. І якщо там ситуація з фінансуванням скрутна, уявіть, як нам доводиться працювати тут. Врятувати театр можуть глядачі, які, відвідуючи вистави, надають нам тим самим матеріальну підтримку. У нас же пустує зала. А кошти потрібні на костюми, декорації, комунальні послуги. Театр – це дорога річ. Але ж у порівнянні із київськими театрами, в нашому квитки значно дешевші — 25-50 гривень.

— Як Ви вважаєте, театральне мистецтво не може опуститися з часом до такого примітивізму, який ми спостерігаємо зараз на телебаченні?

— В нашому суспільстві зараз суцільний епатаж. Деякі театри теж опускаються до такого рівня, показуючи непристойні вистави, розраховані на потребу глядача. Це неприпустимо. Не театр має тягтись за глядачем, а глядач за театром. А тому треба ставити такі п’єси, які здатні виховати, навчити, змусити задуматись.

Наталя Осипенко – художній керівник, головний балетмейстер Національного театру ім. Івана Франка, заслужений працівник культури України, лауреат премії «Київська Пектораль», лауреат премії імені П. Чубинського.

Людмила КОВАЛЬ, Вісті

Бориспіль, театр, Наталя Осипенко
Оцени новость →
Просмотров: 681
Рейтинг: 4.5/2

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров