Двох борис" />
ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Вони сіють цвіт на цілині

Новости в Борисполе



Двох бориспільських жінок, які мешкають по сусідству в 5 під’їзді на вулиці Робочій, 19, — Марію Козакевич (на фото справа) та Лідію Гнатко, здружив спільний прояв турботливої любові до землі та квітів. З власної ініціативи своїми руками жінки розбили 10 клумб біля дев’ятиповерхівки і зразково їх доглядають.

Тим, кому пощастило оселитися у квартирі в новобудові, погодяться, що ейфорія від новосілля швидко минає, коли стикаєшся із ознаками типової безгосподарності навколо наших висоток: недоглянутий двір, хаотична парковка на газонах, відсутність зелених насаджень... Обґрунтовано нарікають на те усі жителі, але лише одиниці засукують рукава й роблять щось конкретне для окультурення території, на якій живуть. «Вісті» знайомлять читачів з ентузіастами, які ламають і думкою, і ділом закостенілий убогий стереотип бездіяльності.

Марія Козакевич – мати трьох дітей: 16-річного Єдуарда, 14-річної Катерини та малого Іллі, якому лише 2 рочки — із великим задоволенням майже щодень порається на клумбах, що біля під’їзду.

– Родина моє захоплення розділяє, допомагає по можливості. Спочатку діти з чоловіком дивувалися з мене, питали, чи мені більше за всіх потрібні ті занедбані клумби, – розповідає Марія. – Я родом із села і люблю роботу на землі, тому не могла допустити, щоб на відведених під квітники ділянках росли метрові бур’яни.

Років 8 тому, не розраховуючи на підтримку сусідів, маючи щирі наміри доглянути цілинні землі під вікнами, жінка взялася за лопату, граблі, потім сапку і поливальницю – так «народилися» перші два показові квітники. Паралельно з Марією розгорнули діяльність з посадки фруктових саджанців Лідія Гнатко з чоловіком Петром Івановичем. За роботою жінки і познайомилися, тоді здружилися і вже кілька років разом і полють, і садять, і радіють зелені та цвіту. «Допомагає нам Любов Юхимівна Глущенко, якій часто доручаю няньчити свого маленького Іллюшу, коли я на землі пораюся, – ділиться Марія. – Спасибі їй велике.»

Квітники під вікнами за ініціативи небайдужих жінок на спільний кошт співмешканців під’їзду вдалося обгородити металевим парканчиком. Решта територій, перетворених жіночими руками з цілинних у родючі й заквітчані, тимчасово обнесені дерев’яними кілочками з мотузками.

– Зверталися в КП ЖЕК-1, щоб встановили паркан біля нових клумб, але поки що без результату. Кажуть, що немає деревини. Будемо просити підтримки у депутата цього виборчого округу, – з любов’ю милується рясною схожістю тюльпанів і сонячним цвітом крокусів на «грядках» Лідія Григорівна. – Шкода, коли таку Божу красу ненароком витопчуть діти, граючись, чи тварини.

Обидві квітникарки є людьми віруючими, тому не тримають образи на деяких сусідів за зневажливе ставлення до їхніх починань. «Вражає зверхня позиція власників собак, які вигулюють своїх здоровенних улюбленців прямо на клумбах, не враховуючи того, що нам доводиться прибирати. Пробачаємо людям їхню байдужість, хоча й боляче дивитися, як цинічно нівечиться зроблене своїми руками», – нарікають співрозмовниці. Визнають, що дітей нині батьки не привчають не те, що примножувати красу, а хоча б цінувати зроблене іншими.

На кардинально протилежні людські оцінки квітникарки відповідають просто – продовжують вирощувати квіти вже на 10 клумбах, загальна площа яких становить близько трьох соток. Марія Іванівна, в’язальниця за фахом, після декретної відпустки хоче влаштуватися на роботу, пов’язану з озелененням чи ландшафтним дизайном. Лідія Григорівна вже на пенсії, тож часу на улюблену квітникарську справу їй не бракує. Різнокольорові тюльпани, сортові величні іриси та лілії, кучеряві петунії, а ще чорнобривці, гладіолуси, айстри... Весняне квіткове розмаїття буяє від першого весняного тепла до осінніх заморозків. Розсаду купують самі, частину дарують сусіди чи знайомі. Результат праці, кажуть, покриває усі витрати і дає наснагу. «Чи не зручніше засіяти більшу частину площі газонною травою?» – питаю. «Ні, – відповідає Марія, – ми хочемо, щоб тут усе цвіло!»

Нашим героїням легко й не соромно було б щиро відповісти на просте питання, яке в обивательській думаючій голові все ж періодично виникає: що особисто я зробив впродовж дня, місяця чи року гарного і корисного задарма, щоб світ став кращим. А нам з вами, шановні читачі, слабо?

Автор: Оксана КОБЗАР, Вісті

мешканці, Бориспіль, Благоустрій, новини
Оцени новость →
Просмотров: 712
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров