ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Просто люблю музыку

Новости в Борисполе

Просто люблю музыку Я народився і живу в Борисполі. Закінчив сьому школу. Саме там вперше проявилося моє захоплення музикою. Спочатку це було копіювання голосу Робертіно Лоретті. Потім мені довірили проводити в школі дискотеки. Як правило, ді-джеями ставали в 11 класі, а я став до пульту в 9-му. Це для мене було ого!

Потім закінчив школу. На той момент своєї музики ще не писав, я не розумів її тоді. Все почалося з того, що мій двоюрідний брат показав одну комп’ютерну програмку, завдяки якій можна було записувати вокал. І допоки мої однолітки грали в «Контр-страйк», я сидів і писав музику. Писав, бо подобалось. Звичайно попервах було казна-що. Вже коли пішов навчатися до вишу, там і визначився, що хочу займатися музикою професійно.

- Це був музичний навчальний заклад?
- Я пішов навчатися економіці, а не музиці. Батько з мамою вважали, що мені музика не потрібна. Це не те, що стане в нагоді у житті. Але саме тут я визначився зі стилем своїх пісень. Був такий Олександр Мартинюк, мій однокурсник. Він захоплювався хіп-хопом і вів блокнот, куди записував усе, що міг дізнатися про цей рух – історію, пісні, імена відомих реперів. Якось наша вчителька помітила блокнот, відібрала його і почала вголос читати одну з записаних там пісень. Як тільки почала озвучувати, ми між собою почали приколюватися, що зараз вона почне як крутий репер підспівувати в такт. Діти ж бо.

Одного разу Сашко прочитав мені текст пісні про Джека Потрошителя. Сказав, що сам її написав. На той час то був дуже крутий текст. Саме та пісня і підштовхнула мене захопитися музикою. Писав спочатку на папірцях. Слухав, намагався зрозуміти, як пишуть професійні репери. А потім якось приходжу додому, беру журнал і натикаюся на текст пісні про… Джека Потрошителя. Читаю і розумію, що цю пісню написав інший, а не мій друг. Мені стало так образливо. Наступного дня взяв журнал, поїхав до товариша та як дам йому по фейсу… Я дійсно повірив, що це він написав.

Правда, яка відкрилась, відбила бажання писати. Але на той час я зустрічався з дівчиною. І я, імпульсивно, написав для неї пісню «Просвети солнца свет». Тоді саме вийшов фільм, якщо не помиляюся «Форсаж». Там така пісенька з дзвонами, як у церкві. І я за таким самим принципом написав для неї пісню. Так я знову повернувся до музики.

- Як проходить процес написання і як ти знаходиш теми пісень?
- Я спочатку пишу музику. Награв якусь мелодію, починаю її розвивати. Взагалі, я люблю різні електрозвуки. Тобто ритм може бути електронним, а сама мелодія – наприклад, скрипка. Потім шукаю слова, ламаю собі голову над тим, про що буду співати. Буває напишу пісню, а прослухаю наступного дня – не звучить. Одразу ж її знищую.

Якщо пісня звучить лірично (всілякі дзвіночки і т.п.), тоді намагаюся написати вірші про кохання. Пишу не для того, щоб якось виділитися, а пишу, щоб висловити свої почуття.

Є кілька пісень про наркоманів, які потрапили в яму та не можуть з неї вилізти. Я використовую словообороти, які вказують, що це їм не потрібно, що час вилазити та «не гнати бєса». Адже дуже багато молоді, яка губиться в наркотиках. Випили, курнули, поїхали куролесити…

У мого знайомого народився син, і він попросив написати про це пісню. Написав її ніби від дитини: як вона все сприймає після народження. Пісня батьку дуже сподобалась. Він навіть намагався проставитись, але я відмовився.

Якось потрапив до лікарні, і там написав пісню про лікаря.

- Ти записав уже багато пісень?
- Якщо брати всі, перевалює за сотню. Але дуже багато з них я вважаю за непотріб. Нещодавно записав другий альбом. Тут усі пісні доволі якісні та без зайвих шумів. Мікрофон у мене звичайний – я майже дійшов до якоїсь присутності по голосу. Але, але, але… Треба, щоб була нормальна звукова карта, щоб приміщення було. Багато нюансів, але я все роблю так, щоб було максимально схоже на студійний запис.

Якщо за тиждень напишу пісню, тоді буде готовий новий альбом з новими піснями – близько 20 треків. Проектів достатньо.

- Мабуть, без музичної освіти тобі доводиться важко?
- Звичайно. Наприклад, у мене в голові звучить так, як повинно бути. Коли запрошую вокалістку, доводиться витрачати масу часу, аби пояснити, що мені потрібно. Я не можу їй пояснити, як повинно бути – тут тягни вище, тут занижуй, так як це роблять професіонали. Виходить, що замість 30 хвилин, сидимо, наприклад, 2 години. Якби я знав вокал, якби десь повчився, все було б набагато легше. Тому зараз це дуже важкий процес. Мені просто не вистачає навичок.

- Тим не менш, ті пісні, які я слухав, мені сподобались. А як інші сприймають?
- Якось дав послухати своєму знайомому диск. А в нього якраз сиділи кілька хлопців. Допоки я виходив на кілька хвилин, вони послухали деякі з моїх пісень. Потім кожен підійшов, потиснув руку. Сказали, що молодець. Приємно.

- Може тобі спробувати звернутися до когось із музикантів?
- Я вже возив свій перший альбом Дмитру Клімашенку. Через знайомого дізнався номер телефону його офісу, зателефонував, пояснив ситуацію, приїхав за вказаною адресою. На вході двоє здоровенних дядьків. Спитали: «Тобі чого?» Пояснив. На той момент Дмитра не було, тому залишив їм свій компакт диск, номер телефону, але співак мені так і не передзвонив.

Після того зрозумів, що легше потроху-потроху, але самому створювати свою студію. Якби мені завтра її подарували, днями сидів би в інтернеті та скачував відеоуроки та профільну літературу. Сидів би та вивчав. Нехай все прийде не зараз, а років через п’ять, але я дійду до потрібного професійного рівня.

- Я так розумію, планів набагато більше?..
- Якщо дасть Бог і я стану відомим, принаймні в Україні, та матиму свою студію, обов’язково буду допомагати тим, хто тільки-но починає в музиці. Особливо хочу допомагати талановитим.

Павло МАГДЕНКО, «Форум-Експрес»

музыка, AntonioRA, Бориспіль
Оцени новость →
Просмотров: 736
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров