ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Подивитися правді в очі

Общество

Великий страх настільки глибоко було вкарбовано у людські голови комуністичним режимом, що на підсвідомому рівні, а, можливо, й на генетичному, нащадки того страшного періоду репресій і голодоморів боялися сказати правду навіть самим собі. 70 років геноциду української нації зробили чи не найбільше зло — було перервано зв’язок багатьох поколінь.

Цілі роди українців почали втрачати своє коріння, ніби байстрюки, розбрелися по світу у пошуках кращої долі. Та чого правду приховувати: і сьогодні йде потужний відтік інтелекту і робочих рук з України, і сьогодні у паспорті ми, рівняючись на Захід, уже не вказуємо національність…

Ми живемо у незалежній державі майже 20 років. Проте правди про своїх батьків і дідів знаємо дуже мало. Що вже говорити про родовід до сьомого коліна. І можна лише захоплюватися тими родинами, де дітям і онукам завжди говорили правду, розповідали легенди і бувальщини із життя предків. Радянська влада виховувала виключно Павликів Морозових, готових у будь-який момент зрадити свого ближнього.

Нещодавно мені один чоловік сказав, що ми вшановуємо загиблих у Биківні, у Холодному Яру, плачемо над могилами мільйонів померлих у роки голодоморів, але ж чому ніхто не скаже вголос, що серед нас є нащадки комуністів-катів, більшовиків-ленінців, енкаведистів-убивць? Адже багато повстанців, січових стрільців, петлюрівців загинули молодими, не залишивши після себе прямих нащадків. Страшне зізнання. Чи не так? Саме знання правди допоможе нам не ставати на коліна перед сусідніми країнами, не відчувати свою меншовартість. Знання правди дасть змогу не повторювати більше помилок наших пращурів, а навпаки — жити так, щоб не було боляче за пережите минуле.

З цього приводу розповім один випадок, який трапився у селі Вороньків Бориспільського району. Напередодні Дня Перемоги упорядковували пам’ятник загиблим у роки війни. До сільського голови підійшов 79-річний Микола Куленко і став дорікати, чому поруч із пам’ятником воїнам радянської армії насипано курган сотнику Івану Черпаку і його козакам, адже вони бандити. Літній чоловік обурювався, що тут їм не місце, бо вони воювали проти більшовиків. Черпаківці, як і інші повстанці, нещадно вбивали зрадників і окупантів. Вони боролися за незалежну Україну. А могилу козакам Вороньківської сотні було насипано лише кілька років тому, та й то багато односельців не хочуть знати правду і сьогодні.

Проте повернемось до вороньківця Миколи Куленка. Розмову його і сільського голови почув місцевий депутат Павло Петренко. Він показав старому книжку «Народна війна 1918 – 1932», у якій було вміщено фотографію Івана Черпака і двох братів Михайла та Якова Куленків. За словами очевидців, обличчя Миколи Куленка ніби перекосилося, на очі набігли сльози. Микола Якович сказав, що поряд із «бандитом» упізнав свого батька і рідного дядька. До речі, ця фотокартка уміщена у збірнику «Історія рідного краю» Наталії Йови і Тетяни Гойди з написом: «Іван Черпак з побратимами.» Тож брати Куленки були заодно із сотником Черпаком!

Я зустрілася із Миколою Куленком, розпитувала про його батька. Він розповідав, що батько, Яків Борисович (1896 року народження), ніколи не був комуністом, що дожив аж до 92 років. Із сотником Черпаком вони були двоюрідні брати. А от за те, що Черпак у 1919 році убив його рідного дядька Михайла Куленка, був неймовірно на нього ображений, називав його не інакше, як бандитом. Та коли я попросила, щоб старий поглянув на фото у книжці, Микола Якович змінився на лиці, сльози затьмарили його очі, але він не підтвердив, що впізнав своїх родичів. Виявляється, Микола Куленко не повірив, що до нього приходила кореспондент газети. Він подумав, що це була людина із КДБ.

Те, що Микола Якович і справді боїться, бо складне життя у нього було, підтвердив і його молодший брат Михайло, який показав нам фото батька і дядька 1914 року, періоду служби у царській армії. Схожість молодих хлопців на обох світлинах неймовірна...
Невже кровна образа і величезний страх настільки глибоко вкоренилися у наші душі, що ми зовсім не хочемо подивитися правді в очі? Бо саме правда розставляє усе на свої місця.

Оцени новость →
Просмотров: 492
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров