ВойтиРеклама на сайте

Педадогічна поема у прозі

Новости в Борисполе

Про вчителів і особливо про першу вчительку складено багато віршів, пісень. Як от: «Вчителько моя, зоре світова…» Вчителька — як друга мати. Це щось святе, обрамлене ореолом поезії і ностальгії за далеким дитинством. Вважається, що вчителька першою повела нас у далеку дорогу життя.

І якось ми особливо не замислюємося, що для багатьох із нас шлях у велике життя розпочався ще з дошкільних років, з дитячого садка, з першої виховательки, котра заміняла рідну матір, коли та йшла заробляти на хліб насущний. Адже далеко не в усіх були бабусі, на яких можна було залишити своє чадо.

Нині в Борисполі у дитсадках виховується майже 2200 дітей. Ними опікуються понад 200 педагогів. Це музичні керівники, організатори фізичного виховання, логопеди, психологи і в тім числі 135 вихователів.

У глибину шести десятиліть сягає відкриття в Борисполі першого дитсадка. І слава Богові – здрастують його перші виховательки, з яких усе й починалося. Їх призабули наші освітянські чиновники, але з теплом згадують немало колишніх вихованців. Один із них і пише в газеті ці рядки. Вони виховували те покоління дітлахів, чиї батьки пережили голодомор і пройшли фронтовими дорогами.

Це Валентина Петрівна Гребенюк і Катерина Сидорівна Ляшенко.

Від цього нікуди не подінешся. Час побілив їх сивиною. Це вже не ті юні енергійні дівчатка, котрі, приїхавши з Черкащини, ступили на бориспільську землю на початку п’ятдесятих, щоб ростити й виховувати тутешню малечу, так би мовити, від дитячого горшка до шкільної парти.

Той перший міський дитсадок було облаштовано у приміщенні райкому партії, котрий щойно перебрався у новозбудований, розкішний, за тогочасними мірками, палац у центрі міста. Нині там будинок дитячої творчості. Новоприбулих виховательок, яких ще зовсім недавно самих навчали й виховували в педучилищі, пригріла, як рідних дітей, у своїй домашній кімнаті перша завідувачка дитсадка Євдокія Євдокимівна Корибут.

З того часу Валентина і Катерина стали нерозлучними, пліч-о-пліч пропрацювали майже сорок років. За цей час крізь їхні дбайливі руки і теплі душі пройшли сотні вихованців. Їм є що згадати. У ті п’ятдесяті роки про виховательок можна було сказати: і швець, і жнець, і на дуді грець. І з півсотні дітей водночас доглядали, і по торф у Старе їздили, і по дрова до лісу, і овочі в колгоспі заготовляли. Тісно було. Кухня і пральня – ледь не в одній кімнаті. Дві інші слугували для ігор, музичних занять. Вони ж були і спальнями, і їдальнями. Ліжок тоді не існувало, тож діти самі носили до кімнат розкладачки з комори.

Трохи легше стало, коли з початку шістдесятих у Борисполі почали відкриватися нові дитсадки. Але дитсадок номер один, старенький і без особливих зручностей, все одно залишався найулюбленішим, куди батьки намагалися віддати своїх дітей. Бо там були такі виховательки, як Катерина Сидорівна, Валентина Петрівна та вже покійна Євдокія Володимирівна Білецька.

Нині на розі вулиць Лермонтова і Котляревського вже ніщо не нагадує, що тут колись знаходилася «колиска» багатьох бориспільців, тих, кому вже під шістдесят. Нині на цьому місці стоїть будівля страхової фірми «Оранта».

Наступного року бориспільському дитсадку № 1 теж виповниться 60 років. А ось наші перші виховательки на порозі відзначення свого 75-річного ювілею. Валентину Петрівну вітатимуть уже завтра, 19 лютого, а Катерину Сидорівну у травні. Ще довгих Вам років і життєвих радощів, дорогі наші перші виховательки.

Оцени новость →
Просмотров: 1048
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров