ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Освіта нічого не гарантує

Новости в Борисполе

Освіта нічого не гарантує Диплом «для галочки» — таке обличчя у сучасної української вищої освіти. Загал спеціальностей, пропонований нашими вишами далекий від реальних потреб нинішнього ринку праці. Якщо ще якихось тридцять років тому диплом про вищу освіту щось важив при працевлаштуванні, а головне, його власник мав суспільну цінність, то тепер все з точністю до навпаки. Диплом є у кожного бажаючого. Його не обов’язково здобувати наполегливо навчаючись, можна просто купити. Про рівень корупції нагадувати зайвий раз не потрібно. А якщо ти його отримав, то «можеш покласти на поличку і радіти» — жартують студенти. За останні роки документ, який засвідчував відповідний рівень освіти, а, отже, знань і умінь, знецінився і став просто дуже дорогим ламінованим шматком картону.

Мрії. Гроші. Розчарування

Щоразу після вступної каомпанії доводиться зустрічатися з розчарованими студентами. Ні, вони стали першокурсниками і наступні п’ять років віддадуть навчанню, але не на бажану спеціальність. Мрії розбиваються об рифи реальності – гроші. Батьки майбутніх дипломованих спеціалістів неспроможні оплатити вартість навчання у ВНЗ. З кожним роком вступити на державне замовлення престижних університетів України «простим смертним» стає все важче, тому часто доводиться робити непростий вибір.

«Я подавала документи до трьох вишів, на мистецькі факультети, — розповідає студентка Переяслав-Хмельницького педуніверситету. – У Києві я могла б навчатися лише за контрактом, тому їжджу до Переяслава, тут пощастило вступити на державне…» Відтак після навчання дівчина отримає спеціальність учителя, замість – хореографа. Працювати за спеціальністю студентка поки що не планує. Це настільки розповсюджена ситуація, що її можна називати типовою для України. Також вона не позбавлена і драматизму. Диплом про вищу освіту, який досі вважається майже «священним» документом і коштує тисячі гривень, не може гарантувати навіть працевлаштування.

Наприклад, у Борисполі немає гострої потреби у фахівцях із вищою освітою. Та якби і була, то зарплата для таких спеціалістів без досвіду роботи трішки більша за 1 тис. грн. В той час, коли численні супермаркети та торгівельні центри міста і столиці запрошують продавців-консультантів, без досвіду роботи і фахової освіти, на зарплату від двох тисяч. Це одна з тих причин, яка пояснює, чому студенти дедалі з меншою охотою гризуть український граніт науки. Для порівняння, рік навчання за спеціальністю філологія, згідно розцінок на 2012 навчальний рік у тому ж Переяславському педагогічному, коштує 7500 грн. Тобто в місяць майбутньому викладачу української мови та літератури доведеться викласти половину від майбутньої щомісячної платні. Розуміння цієї реальності дуже впливає на бажання вчитися, а згодом і працювати. Закордонний «граніт» смачніший

Коли живеш у такій державі, як Україна, часто замислюєшся над своїм майбутнім і над тим, чи хочеш ти, щоб це майбутнє було пов’язане з молодою країною. Сучасне суспільство вирізняється байдужістю до справ державних. Особливо цим «грішить» молодь, яка метушиться у пошуках найбільш прийнятного варіанту існування. Так, саме існування, оскільки жоден середньостатистичний молодий український спеціаліст без підтримки батьків не може собі дозволити такого рівня життя, щоб не опинитися за межею бідності. І йдеться не про розкоші, а про речі із списку «найнеобхідніше». Певно тому, як свідчить статистика, Україна перебуває у десятці країн світу — лідерів з міграції. За різними підрахунками, за кордон на постійне місце проживання за 20 років незалежності виїхало 6,6 млн. українців. Нині, за даними ЮНЕСКО, за межами України навчається більше 32 тис. українських студентів.

Причому дорікнути старим висловом «здається, що десь там трава зеленіша» не вдасться. Не лише «зеленіша, а й м’якіша і густіша», запевняють українські іноземні студенти. «Я навчаюсь у Сентенніал коледж, в Торонто, Канада, на спеціальності менеджмент готелів, курортів та ресторанів. Це один з кращих коледжів в Онтаріо. У мене лише один курс, оскільки я вже закінчив інститут Туризму в Києві і прохожу тут post graduate програму. Це як післядипломна освіта, яка дає право працювати і жити тут після навчання… Назад в Україну я збираюсь лише у форматі «в гості до рідних». Я не бачу жодного сенсу для себе повертатися. Давно прийняв рішення про те, що настав час переїжджати…» — розповів тепер уже канадський студент Олексій Огурцов. До речі, отримати освіту за океаном не так уже й важко, як може здатися на перший погляд. У столиці, та й у всіх великих містах, уже давно працюють агенції, що займаються закордонною освітою: шукають навчальний заклад, допомагають отримати візу та, навіть, підтягнути рівень іноземної мови, щоб студент міг вільно спілкуватися, читати та слухати лекції. Питання стоїть лише у грошах. «Перш за все, потрібно зібрати необхідну суму. Один рік навчання українсько-канадському студенту обійшовся у $13 000. «Також потрібно врахувати, що посольство Канади вимагає, щоб, окрім грошей на навчання, студент мав гроші на проживання у Канаді на весь термін перебування. Загалом, з усіма виплатами, виходить 27 000 — 30 000$ на банківському рахунку,» — поділився Олексій. Хоч у Канаді справи із пошуком роботи не такі вже й захмарні, як здається: «Дуже важко прийти «з вулиці» й зайняти хорошу посаду,» — каже студент. Проте він запевняє, що післянавчання із працевлаштуванням обов’язково допоможуть викладачі, а також можна звернутися в центр, куди випускники коледжу звертаються за допомогою у пошуках роботи.

Натомість, отримавши диплом в Україні, роботу потрібно шукати самотужки. Звичайно, не без того, щоб своїм студентам допомагали викладачі, «зв’язки» чи просто пощастило. До того ж, у міністерстві запевняють, що з 920 тисяч фахівців, які отримали дипломи про вищу освіту у минулому році, понад 86% знайшли роботу. Проте, як свідчить статистика, за фахом в Україні працює не більше 15% людей.

Бути потрібним

Нині, для того, щоб складати конкуренцію на ринку праці, потрібно бути будівельником. Певною мірою це викликано тим, що немає зміни. Сучасні будівельні компанії переживають брак кваліфікованих кадрів. «Якщо ті, кому зараз близько п’ятдесяти, підуть на пенсію, у нас не буде кому працювати,» — повідомляють у бориспільській будівельній компанії. Певно, цим викликано підвищення цікавості до середньої спеціальної освіти. «Після Бориспільського профтехнічного ліцею роботу за фахом знаходить близько 75%,» — запевняє заступник директора Анатолій Новосад. Нарозхват ідуть кухарі-кондитери, муляри, водії. Такий високий відсоток працюючих за фахом випускників пояснюють просто – кожен з них, маючи формально одну спеціальність, має три спеціалізації. Причому вони володіють не лише теоретичними знаннями, а вміють їх використовувати на практиці та мають досвід роботи, що нині дуже важливо.

Фахівці без досвіду роботодавця мало цікавлять, адже потрібно чекати, поки молодий дипломований спеціаліст увійде в курс справи. Небезпідставно вважається, що робота такого працівника малоефективна, оскільки він повинен спочатку увійти в курс справ і розібратися в тонкощах професії, а вже потім в особливостях роботи організації. Саме тому сучасні студенти, навіть навчаючись на стаціонарі, намагаються влаштуватися на роботу. Не завжди, звичайно, виходить влаштуватися за спеціальністю, проте це ніщо у порівнянні з тим, щоб отримати бодай який досвід і зайвий пункт в резюме.

У Бориспільському центрі зайнятості звернення осіб без досвіду це випадки поодинокі. «Зазвичай, вони надовго не затримуються на обліку, — розповідає заступник директора Надія Бридня. – Таких фахівців роботодавці беруть з неохотою, але ми переконуємо взяти такого клієнта на стажування». А якщо тривалі пошуки роботи не «через знайомих», за відсутністю таких, закінчуються невдачею, дипломовані випускники вищої школи звертаються до професійного училища на перепідготовку. Таким чином на зміну п’яти рокам студентства приходять фахові кількамісячні курси виробничої спеціальності. Найбільшим попитом користується спеціальність муляра – кажуть у професійному ліцеї, оскільки ремонти все ще приносять непогані гроші.

Думай про своє майбутнє!

Приблизно такими словами, класу з дев’ятого, батьки починають багатозначно нагадувати своїм чадам, що настав час вибирати професію і готуватися до вступних іспитів. Майбутні випускники починають оббивати пороги курсів іноземних мов, записуватися на підготовчі до різних університетів. «Я заздалегідь знайшла організацію, яка допомогла мені із вступом, їздила на мовні курси в Київ. Про виші в столиці навіть не велося мови,» — розповідає бориспілька Аля Остапцова, студентка Вищої школи менеджменту, Варшава. Польська освіта також не гарантує стовідсоткового працевлаштування, проте шанси отримати тут гарну роботу набагато вищі. «В Україну я не планую повертатися працювати. Хочу далі вчитися і розвиватися. Поки що не буду загадувати наперед, але хотілося б навчатися в магістратурі в іншій країні,» — каже студентка. Отримавши диплом цього навчального закладу роботу можна шукати в усіх країнах Євросоюзу або пройти додаткове стажування і залишитись у Польщі. Більшість варшавських студентів працює, розповідає Аля, вони підробляють у супермаркетах чи інших закладах за погодинну оплату.

Рівень освіти в країні і кількість осіб із вищою освітою завжди були показником культурного та інтелектуального рівня держави. Але за сучасних обставин, це навряд чи можна вважати правдою. Дипломованих спеціалістів із вищою освітою в країні безліч, проте через незатребуваність вони перекваліфіковуються на виробничі спеціальності або працюють там, де навряд чи використовують ще недавно здобуті знання вищої школи.

Автор: Таша ШЕВЧЕНКО, Тижневик «Вісті»

нічого, гарантує, освіта
Оцени новость →
Просмотров: 845
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar
0
1 Спам
Что то я не понял... Это что пост-агитация чтобы "забить" на местные ВУЗы и ехать за бугор?
Лично моя точка зрения заключается в следующем : Не стоить рвать звёзд с небес, и думать раз я закончил ВУЗ то меня должны сразу поставить "боссом" чтобы руководить другими людьми. Нужно поубавить свой апетит, и понять что те - другие люди, тоже в свое время заканчивали некоторые учебные заведения и имеют опыт поболее "зеленого" юнца. И лучше перенять сначала у них основы професии и двигаясь по карьерной лестнице с низа-вверх разширять свой уровень професианализма в данной области. И если ты действительно хороший специалист (начальство этого без внимания не оставит), то будут появляться от руководства новые как моральные так и финансовые мотивации, давая понять что заинтересованы в таком ценном кадре как ты. Нужно только немного напора и терпения. Рим тоже не сразу построили.
avatar

Новости по теме

Новости партнеров