Одна лиш згадка про реанімацію наганя" />

ВойтиРеклама на сайте

На межі життя і смерті

Новости в Борисполе

Одна лиш згадка про реанімацію наганяє страх. Адже тут людина перебуває на межі життя і смерті. Лікарі-анестезіологи, як на полі битви, борються за життя кожного пацієнта.
Реанімаційне відділення у Бориспільській ЦРЛ створене у 2002 році. У минулому році тут зроблено капітальний ремонт, воно повністю укомплектоване кваліфікованими медичними працівниками, забезпечене необхідною медичною апаратурою. Торік після епідемії грипу анестезіологи отримали три нових дихальних апарати закордонного виробництва. Та все ж державне фінансування майже відсутнє, тож хворі, здебільшого, самі купують ліки. Та й вирішення поточних проблем у відділенні: чи-то кран тече, чи канцтовари і миючі засоби закінчилися, — лягає на плечі завідуючого відділенням. Запас медикаментів обмежений, їх використовують у крайньому разі: на випадок ДТП, якщо у пацієнта немає рідних…
Про завідуючого реанімації Олега Борисовича Лук’яненка (на фото), який працює анестезіологом майже 30 років, колеги говорять як про добру, інтелігентну людину, мудрого керівника, який з повагою і розумінням ставиться до свого персоналу. Олег Борисович має чудове почуття гумору, завжди підтримає, прийде на допомогу. Дуже уважного і чуйного лікаря шанують пацієнти. Бо ж без оптимізму, щирих слів і любові до своєї справи працювати тут просто неможливо.
Саме у реанімації іноді траплялися дивовижні випадки повернення до життя, коли вже й лікарі, і рідні втратили надію на одужання хворого…
— У нас був випадок, коли до відділення поступив пацієнт після ДТП із закритою травмою грудної клітки, забоєм легенів… Стан був вкрай тяжкий. Хворий пролежав у нас 26 днів, а потім своїми ногами пішов додому, — пригадує Олег Борисович. — Трапляються випадки клінічної смерті. Один молодий чоловік поступив у приймальний покій, було порушення ритму серця, клінічна смерть. Реанімацію розпочали у приймальному покої, потім перенесли у реанімаційне відділення, підключили до апаратури. І людина вижила.
Сюди надходять хворі з різними розладами мозкового кровообігу, відкритими і закритими черепно-мозковими травмами, панкреатитами, інфарктами… Тобто з патологіями, які потребують корекції порушення функцій серцевої, дихальної систем. Пацієнт у реанімації перебуває під постійним наглядом медичного персоналу. Якщо необхідно, то його підключають до апарата, переводять на штучне дихання, забезпечують усі життєві функції.
Анестезіологи працюють не лише у своєму відділенні, а й у пологовому, хірургічному, травматологічному, тощо. Окрім того, вони беруть на себе величезну відповідальність, коли вводять пацієнтові анестезію перед оперативним втручанням, при кесаревому розтині.
Ще у нас є таке професійне поняття, як «синдром п’ятниці». Це коли в інших відділеннях при огляді лікарі відбирають «вкрай тяжких хворих» і їх відправляють до нас, у реанімацію. Попереду ж вихідні… А хто за ними буде спостерігати? Інша прикмета: якщо у тяжкохворого гарні аналізи — це дуже погано. Стан хворого не відповідає результатам аналізів. Таке іноді трапляється. Найчастіше це закінчується погано… А буває так, що хворий каже: «Лікарю, я через п’ять хвилин помру.» І так справді стається. Людина іноді це відчуває, — ділиться секретами своєї роботи Олег Борисович Лук’яненко.

Лариса Мацюк
Фото автора

джерело: ВІСТІ

Оцени новость →
Просмотров: 521
Рейтинг: 0.0/0

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров