ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Ляльки-україночки від Олени Кравчун

Новости в Борисполе

Ляльки-україночки від Олени Кравчун На перший погляд здається, що лялька — дитяча забавка. Проте чому багато дорослих людей захоплюється виготовленням іграшок? Можливо, вони у дитячому віці не награлися?...

Напередодні свята 8 Березня у Бориспільській райдержадміністрації проходили виставки народних умільців Борисполя. Усі із зацікавленням розглядали дивовижні ляльки у вишиванках, намисті, у заквітчаних хустках і корсетах. Навіть чоловіки не могли спокійно оминути ці прекрасні твори мистецтва, запитували, хто ж їх створив. Автором цих ляльок є Олена Іванівна Кравчун. Так, саме про її чоловіка Сергія Степановича, який дослідив свій родовід до дванадцятого коліна, ми писали нещодавно.

— Олено Іванівно, чому Ви зацікавились саме лялькою?
— Близько трьох років тому я вирішила навчитися вишивати. Хотілося вишити сорочку і рушника. Мене зацікавив український народний костюм. Я зрозуміла, що коли взяти ляльку і одягнути її, то це і вишивка буде, і національний костюм. І все, що мене зацікавило, я зможу зробити на ляльці. Я все життя в’язала, навчила і дочок в’язати. Але постійно хочеться навчатися чомусь новому.

— А чому саме ляльку-мотанку обрали?
— Я відвідую виставки, ярмарки. Тож помітила, що ляльку-мотанку можна самому зробити і її одягнути. Не потрібно брати ляльки в онуків або купувати. Вишивати для ляльки дуже зручно. Я виготовляю авторські ляльки, постійно удосконалюю свої роботи, прагну, щоб вони були схожі на маленьку людину.

— У Вас є онуки. Ви дозволяєте їм гратися виставковими ляльками? Чи вчаться вони вишивати разом з Вами?
— У мене три онучки і один онук. Я, звичайно, даю гратися ляльками своїм онукам. По-перше, вони люблять дивитися на мою роботу, по-друге, кожній я вже подарувала по ляльці. І, незважаючи на те, що вони у мене усі такі гарні, виставкові, я обов’язково кожну нову ляльку даю кожній онучці потримати, нехай вони її трохи розторсають. Я її потім знову причепурю. Можливо, я не знаю усіх тонкощів при виготовленні ляльки, але я знаю, що треба, щоб дитина взяла ляльку до рук: вона ніби часточку самої себе, своєї душі вселяє у неї. Але онуки ще не вишивають, вони дуже маленькі. Вишивають мої дочки.

— Кожна лялька у Вас у різному народному вбранні. Вони уособлюють різні регіони України?
— Спочатку я виготовляла будь-які ляльки. У мене не було ніякої літератури. Тому частина ляльок у мене просто народні. Але останнім часом я знаходжу у книжках опис костюму певного регіону України. Я вивчаю тип вишивки, кольорову гамму, особливості носіння одягу. Це надзвичайно цікаво. Останню ляльку я пошила у весільному вбранні західної подолянки (Тернопільська область). Я виготовила ляльки у костюмах десяти регіонів, а загалом у мене більше 20 виробів. Ось наприклад, у Карпатах шість районів, але кожен має неповторний костюм. Остання лялька має буковинське вбрання. Серед великого різноманіття кожного регіону я відбираю найкращі вишивки, найкращі костюми.

— А чи вишиваєте Ви вишиванки для своєї родини?
— Я вишила дві вишиванки чоловікові, вишила трьом онукам. Залишилося вишити для найменшенької.

— Які маєте ще захоплення?
— Люблю плести, багато читаю. Пробувала малювати, писала вірші. Онукам співаю колискові. Я постійно у пошуку, мені подобається опановувати нові знання. І допоки я не пошию ляльки у національних костюмах усіх регіонів України, я не втрачу до цього інтерес.

Автор: Лариса Мацюк

Оцени новость →
Просмотров: 1091
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar
0
2 Спам
супер
avatar
0
1 Спам
класно
avatar

Новости по теме

Новости партнеров