ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Короткий курс історії КПРС на Бориспільських вулицях

Новости в Борисполе

Ще мить – і Борисполю виповниться 1000 років. Нашому, нині сущому, поколінню випала доля відзначити це історичне повноліття. Наш рід пішов од князів Святослава, Володимира і Бориса. Бориспіль не вдалося випалити до тла всіляким зайдам і місцевим лиходіям.

Бориспіль – це всього одна насінина соняшникової квітки під назвою Україна. Кинеш цю зернину у благодатний грунт – і далі продовжуватиметься наш родовід. А яку пам’ять залишимо про себе ми наступним поколінням? На жаль, не понесе Альта в інші краї добрі вісті про нас. Бо що й кого ми шануємо? Та і Альти вже немає.

Своїм ставленням до духовності, минувшини нашого роду ми демонструємо, хто ми такі. Чому дозволяємо нашу тисячолітню історію зібгати в одну жменю і підмінити її 70-річним періодом панування однієї з найтиранічніших і найкривавіших диктатур у світі—комунізму?

Не будемо зараз вдаватися до полеміки, чому і як воно так вийшло. Але якщо вирушимо у віртуальну подорож вулицями нашого міста, то побачимо, в яких хащах комунізму ми живемо. На парканах, стінах, стовпах побачимо ось такі прізвища. Додаємо короткі відомості про діяльність цих осіб, взяті з наукових видань.

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ (1877 - 1926).
Один із найкривавіших соратників Леніна. Організатор «червоного терору», провокацій та інституту заручників. Створив найжорстокішу у світі репресивно-пекельну машину ВЧК (Всероссийская чрезвычайная комиссия) і ГПУ (Государственное политическое управление). Пізніше гітлерівські нацисти скопіювали цей більшовицький винахід при створенні за його аналогом свого фашистського гестапо.

МАНУЇЛЬСЬКИЙ (1883 - 1956).
Протягом тривалого часу займав чільні пости у верхах комуністично-сталінського партапарату. На початку двадцятих редактор газети «Комуніст». На посту першого секретаря ЦК КП(б)У запопадливо виконував усі вказівки московських правителів. Ініціатор та ідеолог кампанії проти «українського буржуазного націоналізму» (1945-46 рр.). Розгорнув широкомасштабну акцію з переслідування і цькування української інтелігенції, зокрема видатного кінорежисера Олександра Довженка та багатьох літераторів.

БУДЬОННИЙ (1883 - 1973).
Уродженець Ростовської губернії (Росія). Служив у царській армії. З початком громадянської війни перейшов на бік більшовиків. Вважається творцем червоної кавалерії. Великої популярності набула пісня «Помнят псы-атаманы, помнят польские паны конармейские наши клинки». Це суцільний історичний фальсифікат. Будьоновська «конармія», кинута Леніним на придушення боротьби польського народу за свою незалежність 1919 року, була вщент розгромлена під Варшавою. Її рештки на вцілілих конях на чолі зі своїм командиром ледве накивали копитами.

Як партійний діяч Будьонний взяв активну участь у політичних репресіях 1937 року. Закликав виключити Бухаріна, Рикова, Тухачевського з партії, заявивши, що ті заслуговують на «предание суду и расстрел. Нужно этих мерзавцев казнить.» На початку Другої світової війни доктрина Будьонного щодо використання кінноти як потужної військової сили зазнала невдачі, і на цьому його мілітарна кар’єра закінчилась. Він просто став живим музейним експонатом.

АРТЕМ (справжнє прізвище Сергєєв), 1883 - 1921.
Народився у Курській губернії Росії. 1918 року член ЦК КП(б)У. Жорстокий і відвертий ворог українського народу в перші два роки його боротьби за незалежність. Організатор так званої Совєтської донецько-криворізької республіки, метою якої було взагалі відірвати цей регіон від України і приєднати до Росії. Один із організаторів боротьби проти Української Народної Республіки.

ДІМІТРОВ (1882 – 1949).
Болгарський «Ленін». «Прив’язав» Болгарію до сталінського СРСР так, що її вважали сімнадцятою республікою. 1999 року «братушки» винесли мумію комуністичного вождя з мавзолею в центрі Софії. Того ж року усипальницю висадили в повітря аж із п’ятої спроби, настільки вона була міцною. Нині на тому місці звичайний тротуар.

КЛАРА ЦЕТКІН (справжнє прізвище Ейснер), 1857 - 1933.
Організатор жіночого комуністичного руху. До України, в якій ніколи не бувала, не має ніякого відношення.

ТЕЛЬМАН (1886 - 1944).
Вождь німецьких комуністів. До України не має ніякого відношення.

КІРОВ (справжнє прізвище Костріков), 1886 - 1934.
Народився у В’ятській губернії Росії. Одна з ключових фігур у сталінській свиті. Розгорнув небачене гоніння на старі партійно-господарські кадри. Чистка партійних рядів призвела до арештів і розстрілів тисяч опозиціонерів як класових ворогів. Убитий у Ленінграді за нез’ясованих до кінця обставин.

КАЛІНІН (1875 - 1946).
Уродженець Тверської губернії Росії. Як декоративний «президент» запопадливо виконував волю Сталіна. 1934 року підписав рішення щодо утворення «трійок», які без суду і слідства виносили вирок, котрий оскарженню не підлягав і приводився в дію негайно. Граючи роль свого простака для селян, прикривав режим Сталіна. Був настільки відданим Сталіну, що 1938 року відправив до концтаборів свою дружину. «Добрий, справедливий і скромний» дєдушка Калінін власноруч підписав постанову про перейменування міста Твер на Калінін. Нині обласному центру повернуто його історичну назву.

ВОРОШИЛОВ (1881 - 1969).
Народився на Донбасі. Компартійний діяч і відомий воєначальник, маршал. Зміщений із посади головнокомандуючого Червоної армії через катастрофічні поразки під час агресії СРСР проти Фінляндії. Насаджував комунізм в Угорщині 1956 року. Ще за життя маршала місто Луганськ було перейменовано на Ворошиловград, потім знову на Луганськ, потім знову на Ворошиловград, потім знову на Луганськ, встановивши світовий рекорд зі зміни назв міста.

КУЙБИШЕВ (1888 - 1935).
Уродженець Омської губернії Росії. В Україні ніколи не бував. Провалив першу п’ятирічку. Один із найактивніших учасників примусової колективізації.

ЧУБАР (1891 - 1939).
Народився на території теперішньої Запорізької області. Один із найлютіших безпосередніх організаторів Голодомору в Україні 1933 року. Народ України був приречений на вимирання завдяки підписанню 1932 року Чубарем постанов Раднаркому «Про боротьбу з саботажем у хлібозаготівлях» і «Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі», доважком до яких було встановлено перелік каральних заходів. 1938 року був призначений начальником будівництва Солікамського ГУЛАГу. За нез’ясованих остаточно причин був арештований і ліквідований сталінським «правосуддям».

УРИЦЬКИЙ (Мойсей Соломонович)
Народився 1873 року в Черкасах. Один із організаторів жовтневого перевороту, а пізніше терору проти опонентів більшовизму. За що боровся – на те й напоровся. Його вбив есер-терорист. Нічого доброго для України Урицький не зробив. Площу Урицького в Києві перейменовано на Солом’янську.

ОРДЖОНІКІДЗЕ (1886 - 1937).
Один із засновників політики депортацій народів. За його ініціативи 1918 року було прийнято рішення про розкуркулення козаків. Кривавими методами насаджував радянську владу в Закавказзі. Існують дві версії його смерті. Одна – самовбивство, інша – наказ Сталіна.

ВОРОВСЬКИЙ (1871 - 1923).
Поляк. На своїй батьківщині вважається історичним ворогом польського народу, бо боровся проти незалежної Польщі під час Жовтневої революції і громадянської війни. Вбитий у Лозанні (Швейцарія). З 1923 по 1937 роки Хрещатик називався вулицею Воровського.

СВЕРДЛОВ (Михайло Ізраілевич), 1885 - 1919.
Народився в Нижньому Новгороді (Росія). Прийняв православ’я. Один із ініціаторів і виконавців розстрілу царської сім’ї. Місту Свердловськ повернуто його історичну назву Єкатеринбург. Мода на шкірянки пішла від Свердлова, бо він сам постійно ходив у всьому шкіряному.

КРАСІН (1870 - 1926).
Більшовицький діяч. Народився в Кургані (Росія). Ініціатор возведення мавзолею Леніна в Москві. Вірив у майбутнє воскресіння покійних великих комуністичних історичних осіб.

ЩОРС (1885 - 1919).
Одружений на Фрумі Хайкіній. Служив у царській армії. Існували міфи про його зустрічі з Леніним, яких насправді не було. В біографії Щорса існують темні плями, але ясно одне: він воював проти незалежності України. Вбитий у бою за нез’ясованих до кінця обставин. Матвій Блантер і Михайло Епштейн написали про Щорса відому пісню. Містечко Сновськ на Чернігівщині, де народився більшовицький командир, давно перейменовано на Щорс.

ЛУМУМБА (1925-1961).
Перший прем’єр-міністр африканської республіки Конго. Друг Хрущова.

ТУХАЧЕВСЬКИЙ (1893 - 1937).
Маршал. Одні бачать у ньому талановитого стратега і теоретика Червоної армії, інші називають його тамбовським карателем, воєнним злочинцем, катом, який потопив у крові кронштадтський заколот і придушив селянське повстання на Тамбовщині. 1921 року Тухачевський наказав використовувати для очищення лісів од селянських повстанців отруйні гази і розстрілювати всіх підозрілих на місці, брати заручників і розстрілювати їх на очах у населення без суду. Взяття заручників заборонено Гаазькою конвенцією 1907 року і вважається найтяжчим воєнним злочином. Вірний сталінський служака Тухачевський сам потрапив під гільйотину улюбленого вождя. Його розстріляли як ворога народу.

ЯКІР Йона Еммануїлович (1896 - 1937).
Кат українського народу, один із винуватців Голодомору 1933 року. Займав найвищі посади в більшовицькому уряді України. Сталін по-своєму віддячив своєму вірному холую і кинув його за грати. Той писав Сталіну в розпачі: «Я честный и преданный партии боец. А умру со словами любви к Вам, с безграничной верой в победу коммунизма.» Згодом на цьому листі залишили свої резолюції «вожді», яким так запопадливо служив Йона. Сталін: «Подлец и проститутка». Ворошилов та Молотов: «Совершенно точное определение». Лазар Каганович: «Мерзавцу, сволочи и бл… одна кара — смертная казнь».

КОТОВСЬКИЙ (1881-1925).
До революції 17 року в Бессарабії створив кримінальну банду, яка вчиняла розбійні нальоти, палила садиби, грабувала поміщиків, награбоване роздавала селянам. Неодноразово потрапляв до в’язниць, із яких згодом втікав. 1916-го отримав вирок «смертна кара», яку згодом замінили на одвічну каторгу, котру в свою чергу замінили на умовне покарання. Після 17-го року пристав до більшовиків. Командував кінною дивізією, котра запекло боролася проти українських національно-патріотичних сил. Завдав значної шкоди прагненню українців до незалежності. Вбивство Котовського 1925 року окутане таємничістю. Серед версій та, що його застрелив чоловік жінки, з якою у Котовського був роман. За іншою версією, за вбивством легендарного командира тягнеться сталінський слід. Хоча кремлівське керівництво, щоб відгородитися від свого злочину, вирішило створити міні-мавзолей Котовського на зразок ленінського у Москві. Тіло Котовського бальзамували в Одесі і неподалік у місті, яке нині називається Котовськ, облаштували мавзолей, біля якого влаштовували паради і демонстрації, приймали в піонери і комсомольці. 1941 року, втікаючи під натиском німецьких військ, власті Котовська кинули мавзолей разом із мумією легендарного комдива напризволяще. Окупанти швидко ліквідували цей «пантеон». Через три роки після визволення рештки мумії були знайдені і перепоховані в так званому склепі.

ФРУНЗЕ (1885 - 1925).
Народився в Бішкеку (Туркменія). Воєначальник, партійний функціонер. Силою і кров’ю насаджував радянську владу в Туркестані. Перекинутий 1920 року на Україну, боровся проти українських національно-визвольних загонів. Начальник штабу Червоної армії. Головним його досягненням у воєнній теорії було створення політвідділів у армії. Фрунзе – відвертий ворог українського народу. Помер після операції з приводу виразки шлунку. Існує версія, що це було вбивство за наказом Сталіна.

РОЗА ЛЮКСЕМБУРГ (1871 - 1919).
Соратниця Леніна. Розвалювала ІІ і створювала ІІІ комуністичний інтернаціонал.

ПАРХОМЕНКО (1886 - 1921).
Уродженець Луганська. Командував червоноармійською кавалерією у боротьбі проти українського національно-визвольного руху. Вбитий повстанцями Нестора Махна.

ПЕТРОВСЬКИЙ (1878 - 1938).
Народився у Харкові. На його совісті сотні тисяч жертв Голодомору 1933 року. Як перший голова Центрального виконавчого комітету УРСР від імені України підписав договір про створення СРСР. Після виконання своєї брудної роботи сталінський поплічник Петровський був ліквідований своїми ж однопартійцями як ворог народу.

КАРЛ МАРКС, ФРІДРИХ ЕНГЕЛЬС.
Основоположники науки наукового комунізму. Цю науку їхні послідовники, зокрема й ті, іменами яких названо бориспільські вулиці, перетворили на різновид фашизму.

Післямова
А тим часом бориспільські послідовники комуністичних вождів і вождиків на центральному майдані міста перед владним будинком затіяли чергове рихтування свого ідола. Вочевидь готуються до «послєднєго і рєшающего боя».

Володимир БІЛКЕЙ

Оцени новость →
Просмотров: 1056
Рейтинг: 5.0/3

Комментарии

avatar
0
4 Спам
:-))!!!
avatar
-1
3 Спам
Це стосується більшості регіонів України. Дуже дякую за інформацію!
avatar
-1
1 Спам
Я так понимаю, что все хозяйственные и социальные вопросы в наших "хащах комунізму" уже решены. Оставшиеся деньги, чтобы не пропали, потратим на переименование улиц. Вполне по-большевистски, уважаемый пан Білкей, большевики, придя к власти, тоже немедля занялись переименованием.
avatar
-1
2 Спам
Кто там себя Рюриковичем считает? Этож надо такое ляпнуть. Аз есьм "Нащадок"... biggrin

Абориген +100 Ленина снести, Черновола воткнуть. И сразу заживём как в Швейцарии (там кстати, улиц имени коммунистических героев нет - вот они и живут как люди) А ларчик просто открывался.

avatar

Новости по теме

Новости партнеров