ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Хто врятує культуру у селі

Новости в районе

До редакції надійшло два листи з різних регіонів Київщини. Але проблеми, які порушують мешканці сіл різних районів, перегукуються між собою. «У селі влада не чує наших проблем... Будинок культури знаходиться у жалюгідному стані, ремонт тут не робився дуже давно. У клубі холодно, адже він не опалюється. Чому скорочено ставку хореографа? Немає ні хору, ні ансамблю, ні студій. Територія навколо в антисанітарійному стані. Навіть туалету немає!.. Коли місцева влада повернеться обличчям до зони відпочинку — нашого сільського парку?» — пишуть мешканці села Рогозів, що у пристоличному Бориспільському районі.

«Сільський голова продала наш сільський клуб. А ще влітку цього року молоді хлопці та дівчата самі зробили там ремонт: поштукатурили, побілили, пофарбували... Тепер же у приміщенні клубу відкриється бар. Але ж у селі, поблизу школи, вже є ще два бари. Третього бару нам не потрібно!» — обурюються мешканці села Аркадіївка Згурівського району.

Тож наш кореспондент вирішила поспілкуватися із представниками влади і жителями обох населених пунктів.

«Давайте гуртом зробимо наше село кращим!»
Рогозівський будинок культури збудований півстоліття тому, проте, порівняно із закладами для дозвілля інших сіл, він досить великий (понад 1 тис. кв. м), має простору залу, вестибюль, гарну сцену… Та приміщення потребує капітального ремонту. Поточний ремонт проводить за свій кошт директор будинку культури Вадим Самойленко, який орендує зал на вихідні для дискотек. Він за власні кошти придбав стільці для глядачів, штори, музичну апаратуру, змонтував світломузику. Дискотека у Рогозівському будинку культури популярна не лише серед місцевої молоді, сюди приїздять і з інших сіл. Та, окрім дискотеки, тут більше нічого для мешканців Рогозова запропонувати не можуть. Ні гуртків, ні колективів художньої самодіяльності немає, ставку ж хореографа скоротили. Та що гуртки, навіть туалету немає.

Сільський голова Василь Фесенко виправдовується, мовляв, коштів немає, а ось зараз візьмемось, наведемо лад. Чи не запізно згадав, адже пройшло вже 4 роки його керівництва сільською громадою. Не дивно, що люди вже не вірять обіцянкам.

Коли до Аркадіївки прийде весна?
На перший погляд, в Аркадіївці панує ідилія старого українського села, віддаленого від столиці. Тут багато озер, чисте повітря, спокій. Та насправді, як розповідають місцеві жителі, зовсім нелегко вижити у селі, адже майже немає роботи. Після розпаювання у 1996 р. колгоспу утворилося декілька фермерських господарств, але там робітників небагато. Люди скаржаться, що найбільшого занепаду село зазнало під час 15-річного керівництва селом Тетяною Завгородньою: ніде немає порядку, довкола одні бур’яни і смітники, а все, що залишилося, розпродане. Великий дитячий садок зовсім знищений.

«Сільський голова виділила під «заклад культури» малесеньке приміщення, яке пустувало 18 років. Воно почало руйнуватися, знаходиться в аварійному стані. Тож тут немає місця ні дискотеку провести, ні сільське свято», — говорить завідуюча клубом Вікторія Ярош. Звичайно, молодь знову робить косметичний ремонт, адже дозвілля якось потрібно цивілізовано проводити. Бо ж залишається одне — піти до бару і напитися...

Вікторія Миколаївна працює завклубом 11 років. Раніше, пригадує, коли був художній керівник, у клубі збиралися учасники художньої самодіяльності, вирувало життя.

Мешканці Аркадіївки зверталися до районної адміністрації, голови райради, відділу у справах сім’ї та молоді з проханням допомогти повернути клуб, зібрали понад сотню підписів, та віз і нині там.

«Приміщення сільського клубу не наше, ми його орендували. А договір оренди розірвали, тому що ми не платили орендної плати, яка складає 48 грн на місяць,» — виправдовується сільський голова Тетяна Завгородня.

«Невже не можна було знайти таку неймовірно сміхотворну суму — 48 грн на місяць!?» — говорять мешканці Аркадіївки, які все ж сподіваються, що відродиться їхнє мальовниче село.

Так, обидві сільські ради дотаційні. А сільські клуби знаходяться на балансі органів місцевого самоврядування. Та чи докладають сільські голови хоч якихось зусиль, аби підтримати культуру. Тож не дивно, що молодь або намагається виїхати до міста, або спивається. Адже недаремно говорять, що не хлібом єдиним повинна жити людина.

Оцени новость →
Просмотров: 872
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров