Міський голова Анатолій Федорчук знає, як вдихнути" />

ВойтиРеклама на сайте

Для реанімації комунальної сфери Борисполя потрібна комплексна терапія

Новости в Борисполе

Міський голова Анатолій Федорчук знає, як вдихнути життя у чи не найголовнішу галузь життєдіяльності міста та змінити ставлення людей до комунальників на краще.

— Анатолію Соловйовичу, наскільки, на Ваш погляд, Бориспіль впорався із непогодою і які висновки були зроблені із цьогорічної зими?
— Наші комунальні підприємства і особливо комунгосп заздалегідь готувалися до зими. Соляно-піщаною сумішшю ми були забезпечені повністю. Навіть допомагали нею під час складних погодних умов сусіднім Броварам. Але сказати, що ми впоралися із цим завданням, не можна, бо це не так. І не справився із непогодою не лише Бориспіль, а й увесь світ. Навіть цивілізовані країни, де матеріально-технічне забезпечення набагато краще, не були готові до таких сюрпризів природи, тому що таких снігопадів не пам’ятають навіть старожили. Хоча це не виправдання. З іншого боку, якщо купувати техніку, то робити це треба за гроші громади. Можна купити втричі більше, ніж її у нас є зараз, але при цьому треба усвідомлювати, що за цією технікою треба буде закріпити людину, сплачувати їй заробітну плату. До того ж, якщо ця техніка буде використовуватися раз у п’ять років, то доцільним утримання у міських комунальних підприємствах такої техніки назвати не можна. Так, нарікання людей на ситуацію на дорогах цілком справедливі. Але ми робили усе, що могли. По-перше, миттєво розчистили центральні дороги, якими курсує громадський транспорт. Але зробити це на усіх вулицях не вдалося з об’єктивних причин.Так, 7 січня, наприклад, не працювало три комбіновані дорожні машини (КДМ) через те, що їхні водії похворіли. Тому і вийшло так, що у нас була потрібна техніка, але ми не могли нею скористатися. Це другий момент у боротьбі із негодою. Третій же є найголовнішим і полягає у тому, що ми є заручниками державної політики, яка, на жаль, знищує місцеве самоврядування. Сьогодні комерційним структурам за паливно-мастильні матеріали ми заборгували близько 140 тис. грн! І те, що державне казначейство не проплачує нам гроші, є ненормальним. Уже друга половина місяця, а ми ще жодної копійки не отримали для нашого комунального підприємства. До того ж, борги, непроплачені казначейством, залишилися ще із минулого року. Тому, як можна сьогодні виконати будь-яку роботу, якщо на неї не виділяються кошти? Наголошу ще раз, що кошти у міському бюджеті є, але вони не проплачуються казначейством. Відтак, я хотів би, щоб до питання боротьби із непогодою підходили у комплексі: так, із цим випробуванням не справилися, але казати, що у цьому вина лише міського голови чи комунального підприємства, неправильно. Якщо у нас буде нормальною державна політика, то тоді можна запитувати результати роботи і знизу. Ось таке моє бачення цієї ситуації.

— А що скажете про те, як у період снігопаду повелися пересічні бориспільці і підприємці міста? Я говорю про людську пасивність у питанні боротьби зі снігом.
— Давати їм оцінку з мого боку буде неетично. Як у будь-якій справі, тут є позитивні і негативні моменти. Я можу лише назвати, наприклад, одну структуру, яка до цього питання не те що не підготувалася, а просто не хотіла цього робити. Це «Еко-Маркет». Адже, щоб позмітати зі східців сніг, аби люди не падали, коштів не потрібно. Я вже не кажу про ту стоянку машин, куди взагалі не можна було під’їхати. Не захотіли вони самі наводити там порядок, можна було заплатити нашому комунальному підприємству, яке б цю роботу виконало за них. Але вони цього не захотіли. У результаті від людей були нарікання на владу, яка нібито у цьому винна. Насправді ж прибирання біля цього супермаркету є прямим обов’язком цього підприємства. Так само, як і інших підприємств у місті. І якщо біля того чи іншого магазину люди не могли пройти через снігові кучугури, то це не вина влади. Ми свого часу збирали підприємців і радили їм зайнятися прибиранням прилеглої до їхніх закладів території. Проте під час виступів окремих місцевих бізнесменів на цій зустрічі лунали докори у мій бік, що я не вийшов із лопатою на прибирання. Якщо питання тільки у мені, тобто, що я маю вийти із лопатою — і ситуація від цього у нашому місті зміниться, то я готовий до цього. Але хотілося б, щоб наші люди розуміли, що жити треба за тими принципами, за якими живе цивілізований світ. Тобто, наприклад, у приватному секторі тротуари до дороги розчищає власник будівлі. Це не обов’язок влади. Люди повинні таким чином допомагати комунальникам боротися зі снігом. По-друге, треба визнати, що у нас немає техніки для розчищення тротуарів. А тому цьогоріч, якщо бюджет буде прийнятий, ми плануємо закупити три одиниці техніки, яка б могла розчищати у тому числі і тротуари, для ЖРЕУ, ЖЕК-1 та ВУКГ.

— Чому для зимової пори року була придбана техніка із гумовими елементами, яка тепер не може впоратися із мокрим важким снігом?
— Просто у нас рідко буває, щоб доводилося прибирати мокрий сніг. Якби хоча б транспорт не пішов по дорозі, то розчистити її було б реально. А після того, як машини утрамбували мокрий сніг, впоратися із ним може лише грейдер. Тому питання не в тому, що купили неякісну техніку. А в тому, що вона непристосована до такого снігу. Сьогодні можна купити будь-що, аби лиш були гроші. Але при цьому потрібно пам’ятати, що це ті гроші, які заробила громада, і використовувати їх потрібно дуже раціонально. Тобто, якщо ми витратимо певну суму коштів на цю техніку, то їх уже не отримає якийсь об’єкт: залишиться без ремонту якийсь під’їзд чи без світла – котрась із міських вулиць.

— Когось із тих, хто відгукнувся і найбільше допоміг під час цієї ситуації, виділити можете?
— Щодо організацій, то боюся помилитися і назвати не всіх. Але дуже приємно згадати ЗАТ «Агробудмеханізація», БМУ-53, УМБ-17, «Будленд». У цьому проблеми у нас не було. Хоча, знову ж таки, будь-який підприємець рахує гроші. При радянській владі, наприклад, за кожною вулицею було закріплене підприємство. Але, що цікаво, місто потім відшкодовувало їм ці затрати. Сьогодні ж ми хочемо, щоб усі підприємства нам допомагали, як-то кажуть, «на шару». Так, вони нас виручили, але за це їм треба буде платити. Задарма ніхто сьогодні не прийде і не буде нічого робити.

— Що, на Вашу думку, може стати рушійною силою позитивних змін у комунальній сфері міста?
— Зміна мислення людей. Адже ми, зі свого боку, намагаємося робити усе можливе, аби ситуація покращувалася. Хотілося б ще, щоб і люди ішли нам назустріч, не були вандалами і байдужими. Покращити якість послуг ми можемо, підвищивши тарифи. Але робити це безкінечно ми не можемо, адже окремі категорії людей сьогодні і так ледве виживають. З іншого боку, на жаль, сьогодні в Україні немає господаря у висотних будинках. А звідси виникають і різні проблеми. Наприклад, ліфтове господарство. Напередодні нового року у Борисполі після відповідної перевірки повинні були зупинити близько 18 ліфтів. Причини цього досить банальні: випалена кнопка, відсутність у кабіні ліфта світла, проламана бокова стінка, розкручена задня стінка. Виникає питання: хто винен у цьому: комунальна служба, ЖЕК, ЖРЕу чи все ж таки варвари, які це зробили? Моральність треба змінювати кардинально. Ну і, звичайно, підходи до вирішення питань. От як ми зробили із ліфтовим господарством: ще років чотири тому у місті щодня не працювало по 25 підйомників, а сьогодні це лише 1-2 ліфти. Ціною покращення ситуації стало те, що місто почало доплачувати ліфтовому господарству у рік 420 тис. грн. Тобто, була створена аварійно-диспетчерська служба, яка повністю утримується за рахунок міського бюджету.

— Будинкові та вуличні комітети допомагають вирішувати комунальні питання?
— Звичайно. Але, на жаль, не усі мешканці вулиць та будинків ідуть нам назустріч. Так, до мене на прийом приходили мешканці одного із будинків на вул. Котовського із проблемою каналізації. Окрім цієї, у будинку існує ще низка проблем. Проте люди ось уже два роки навідсіч відмовляються створювати будинковий комітет. А будинок потребує господаря, до якого з тим чи іншим питанням могли б звертатися комунальники, який би представляв інтереси мешканців у міській раді. Таким чином, цей будинок завдає нам лише збитків. За минулий рік, наприклад, у ньому сталося 4 пожежі у підвальному приміщенні. І тільки за одну пожежу ЖЕКу-1 було завдано збитків у розмірі 67 тис. грн! Хто ж буде їх компенсувати? Чому ми повинні робити цю компенсацію за рахунок іншої частини громади? Ось саме у таких ситуаціях влада і громада повинні йти один одному назустріч. Якщо ж процес буде іти лише в односторонньому напрямку, то порядку не буде. Так, у кооперативних будинках подібних проблем не виникає, бо люди там рахують кожну копійку, вони долучаються до процесу благоустрою і порядку у будинку. Я щиро вдячний за роботу голові будинкового комітету на вул. Ленінградській Аллі Лисовець, яка особисто контролювала ремонт у під’їзді та благоустрій прибудинкової території. Ось такі підходи найкращі: коли контроль є громадським. Тоді і робота виконується якісно, і люди бережуть те, що зроблено.

— Немає гарантії, що органи самоорганізації населення вдасться створити по всьому місту. Як бути із тими будинками та вулицями, мешканці яких пасивні у цьому питанні? Не кидати ж їх напризволяще?
— Ніхто і не буде цього робити. Вони обслуговуватимуться, як і всі інші будинки. Сьогодні є думки, щоб при кожному комунальному підприємстві створити службу, працівники якої б і пояснювали мешканцям висоток, яку роботу проводять ЖЕКи, за що конкретно люди платять. Щоб проводилась роз’яснювальна робота. Поки що втілити цю ідею в життя не вдається, та продовжувати працювати у цьому напрямку ми будемо. Люди повинні нарешті зрозуміти роль ЖЕКу, бо більшість роботи, яку той виконує, сьогодні залишається поза увагою. І про те, що, коли розпочалися перші цьогорічні снігопади, працівники ЖЕКів були задіяні у розчищенні дахів висоток від снігу, щоб той, танучи, не затопив квартири, знають одиниці. Це була проведена величезна робота. Коли люди знатимуть про це, можливо, тоді і ставлення людей до комунальників буде набагато кращим.
Окрім цього, залишається поки що невирішеним питання рівноправного надання комунальних послуг як приватному сектору, так і висоткам. Поки що сьогодні у цьому процесі відсутнє пропорційне співвідношення, щоб і перші, і другі порівну використовували кошти, які заробила громада. А не так, що 70% коштів ми кидаємо на багатоквартирні будинки, а деякі вулиці чи провулки приватного сектору залишаються при цьому неосвітленими.

— Насамкінець, Анатолію Соловйовичу, давайте підіб’ємо підсумки: які ж кроки приведуть до покращення ситуації у комунальній сфері Борисполя?
— Щоб це відбулося, у першу чергу, повинен бути господар. Друге – треба змінювати ставлення як працівників комунальної сфери до своєї роботи, так і бориспільців до вже зробленого. Третє полягає у тому, що іти шляхом підвищення тарифів неправильно. Головне тут – модернізація роботи підприємств. Особливо це стосується водоканалу і тепломережі. Так, сьогодні ми не можемо цілодобово подавати гарячу воду. Вирішити це питання плануємо саме шляхом модернізації тепломережі. Якщо хочемо, щоб Бориспіль був цивілізованим містом, треба, щоб люди щодня отримували гарячу воду. І ми її будемо отримувати. Ми і зараз це можемо зробити, тільки якою ціною: за рахунок людей чи шляхом дотацій із бюджету? Обидва варіанти неправильні, і ця вода може стати занадто дорогою. Ну і четвертий крок – енергозберігаючі технології. У розрізі цього питання наголошу на тому, що у багатьох людей ще не встановлені лічильники на воду. Тому і доводиться їм сплачувати чималі суми. Тому і виникають питання, чому вода така дорога. А насправді ціни у нас одні із найнижчих по Київській області. Ось так, вирішивши ці питання, а також і низку інших, не менш важливих, на яких я не зупинився, у комплексі, можна навести лад у комунальній сфері міста.

Юлія ЛИСИЦЯ
Фото Віктора СПІВАКА

Источник

Оцени новость →
Просмотров: 565
Рейтинг: 0.0/0

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров