ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Чорні запорожці за єднання українців

Новости в районе

Чорні запорожці за єднання українців На Бориспільщині побували Чорні запорожці: сотник Роман, чотар Олександр, хорунжий Григорій і козаки Михайло та Василь. Вони прибули напередодні козацького свята Покрови, аби вшанувати пам’ять сотні Івана Черпака у Воронькові, яка боролася за незалежність України на початку ХХ століття. Окрім того, козаки провели низку зустрічей: побували у школі села Гнідин та Бориспільській ЗОШ №3, у Бориспільському історичному музеї і Переяслав-Хмельницькому університеті ім. Григорія Сковороди.

«Україна або смерть!»
Їх називали ще чорношличниками; повна назва — кінний дивізіон (згодом полк) Чорних запорожців — військова формація армії УНР, що існувала в 1918—1920 роках. Однострій їх складали чорні шапки (каракулеві — у старшин, смушеві — у козаків) з чорними шликами, чорні жупани, чорні штани, світло-сірі черкески, чорні чоботи. Окремого шику зовнішньому виглядові чорних запорожців надавало те, що всі бійці полку носили стару козацьку зачіску — оселедець.

Полк Чорних запорожців був одним із бойових частин армії Української Народної Республіки (УНР). Командиром Чорних запорожців був Петро Дяченко з Полтавщини. Завдяки блискучій тактиці, стратегії свого командира, Чорні запорожці ніколи не отримували поразки, бої перемагали з невеликими втратами, а головне — ніколи не здавалися у полон. Іноді, аби ввести в оману ворога, козаки вдавалися до хитрощів: коли не було набоїв, то вони гучно плескали у долоні. Гаслом козаків був заповіт предків — «Україна або смерть!», який був вишитий на чорному прапорі.

Дяченко мав залізну волю, ніколи не виявляв свою слабкість, але у його спогадах є моменти, які примушують зронити сльозу, переосмислити деякі історичні події. «Нам, на низах, було цілковито незрозуміло, чому ми маємо відходити, а не денікінці? Чому без бою віддали Київ? Чому нам невільно стріляти в москалів? А також чому нас, Чорних, запроторили в далекий резерв?» — писав Петро Дяченко про відступ 1919 року.

А ось як пригадує командир Чорних запорожців грудень 1921 року, коли, після переходу за річку Збруч, козаки назавжди прощалися із своїми кіньми-побратимами: «…В козаків відбирали найдорожче: вірних друзів — коней, які ділили всі їхні невигоди і труди під час тяжкої запеклої боротьби, які не раз виносили з рук неминучої смерті, які протягом трирічної війни не раз були поранені ворожими кулями… Одні цілували коней, прощаючись навіки. Інші кусали собі губи, аби стримати сльози на очах. Треті відверталися або передавали комусь повід, щоб не бачити, як його кінь перейде до чужинця.»

У листопаді 1920 року полк разом з іншими підрозділами Дієвої армії УНР перейшов річку Збруч, і його було інтерновано в табори на території Польщі. Більше про безстрашних козаків можна прочитати у книзі спогадів Петра Дяченка «Чорні запорожці».

Чорні запорожці сьогодні
Сучасні Чорні запорожці — це громадський рух, неформальне об’єднання однодумців з різних регіонів України, а також із Перемишля (українське місто, яке нині перебуває у складі Польщі). Саме у Перемишлі і зародилася ідея відновлення полку Чорних запорожців, яку підтримали патріоти з міста Корсуня-Шевченківського, а згодом з інших сіл і міст нашої держави.

Сьогодні Чорні запорожці виступають за відновлення традиції мати власне українське військо, українську зброю. Вивчають історичні місця, де проходили бої, займаються пропагандистською діяльністю національно-патріотичного характеру. Метою їх є об’єднання громадських патріотичних організацій України, щоб виховувати молодь у дусі розбудови Української Держави. На зустрічах вони розповідали про історичні військові частини, про важливість збереження правдивої історії для майбутніх поколінь.

Прикро, що за 20 років Незалежності України і досі не визнані справжні національні герої, а вшановується більшовицька ідеологія, комуністи, які знищували український народ голодоморами і війнами, репресіями і заборонами. Тож Чорні запорожці — одні з тих, хто намагається пробудити в українців гордість за своє героїчне минуле, об’єднують патріотів навколо ідеї про незалежний розвиток України. Вони живуть за звичаєвим правом, мають свій внутрішній кодекс, який споконвіку був притаманний українцям.

Сучасні Чорні запорожці допомагають відроджувати пам’ятні місця, видавати книги, сприяють встановленню пам’ятників і впорядкуванню могил національних героїв, проводять просвітницько-культурну діяльність. Вони прагнуть відродити пам’ять про діяльність в Україні патріотичних армій. Головною зброєю їх сьогодні є правдиве слово, українська ідея, яку вони несуть до людей.

Автор: Лариса ГРОМАДСЬКА

Источник: http://i-visti.com

чотар Олександр, Бориспільщина, Іван Черпак, сотник Роман, хорунжий Григорій, Чорні запорожці
Оцени новость →
Просмотров: 689
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров