ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Спиваємося, братове?

Новости в Борисполе

Питання, винесене в заголовок, не є риторичним. Це, якщо хочете, питання національної безпеки та виживання народу. По всій Україні успішно проходить процес споювання населення. І Переяслав, на жаль, не є винятком.

У нашому місті вже утворилася певна соціальна група хроніків. Це вони, молоді й не дуже, ні світ ні зоря сидять на лавочках біля багатоповерхівок чи стоять на так званих «п’яних углах», очікуючи, ніби манни небесної, подачки від перехожих. Для цього контингенту ранок за вечір не мудріший. Бо вранці — завжди похмілля. Кожного ранку — одна й та ж проблема: де взяти на пляшку? Тут є кілька варіантів. Можна взяти в борг, «на хрест побий», однак дають не всім і не скрізь. Можна спробувати «настріляти» копійок у знайомих, мовляв, брате, завтра зарплата, обов’язково віддам. Хоча яка зарплата, звідки?

Можна винести щось із хати чи погреба, якщо є що виносити, і продати. Можна пошастати по людських городах, напорпати овочів та фруктів, щось залишити на закусь, решту знову ж таки продати. Можна поцупити щось у сусіда і — до іншого сусіда, мовляв, друже, у мого знайомого вісім прасок, на базар нести неохота, купи за півлітри «кладовищенки», так дешево тільки тобі, бери, користуйся, ще тепла...

А коли вже гроші роздобуті, тоді — мерщій на «точку», адже, як каже Біблія хроніків, блаженний, кому налили. Дивна річ — всі в місті знають, де знаходяться «точки» продажу самогону, скільки коштує пляшка чи склянка дурману, хто жене більш-менш чистий напій, а хто додає карбід чи курячий послід. Всі все знають, окрім міліції. Правда, бувають випадки, коли доведені до відчаю сусіди таки змушують міліціянтів робити шмон підпільних ґуралень. Але бізнес самогонників від цього ніскільки не страждає.

На п’яних хроніків теж немає управи. Вони можуть розпивати свою «сінешну» вдень чи вночі в громадських місцях, на дитячих майданчиках, ображати перехожих, гилити матюччя. Нещодавно в центрі міста, біля універмагу, група таких «козаків» прогнала хлопчину з газонокосаркою, бо він, виявляється, дуже шумів і заважав «задушевній розмові».

Але хроніки — це, так би мовити, низи, соціальне дно. Є ще маса так званих побутових п’яниць, ще не хронів, але вже й не нормальних членів громади. Такі ще не опустилися до самограю, вони купують «казьонку». Ні для кого не секрет, що торговий заклад дає більш-менш пристойний прибуток тільки тоді, коли в ньому продають спиртні напої. А якщо ще з-під прилавка торгують дешевою «пальонкою» чи наливають з-під поли, тоді взагалі бізнес процвітає. І знов-таки, про такі магазини не чули тільки в міліції, податковій та міській раді.

Але найстрашніше — це пияцтво молоді. Уже не дивина побачити на вулицях, у парках чи в інших громадських місцях шмаркача з цигаркою в зубах та пляшкою пива чи ром-коли в руках. І не менше половини з них — дівчата чи навіть дівчатка. Йде, нещасне, смокче, смалить, ще молодюсіньке, а вже клишоноге та горбате. І мріє, убоге, про багатого принца на білому «кадилаці». Кого ж воно народить у майбутньому? Невже козарлюгу, богатиря, героя нації? Недаремно вже побутує страшний за своєю безнадійністю вислів «втрачене покоління».

Треба щось нам робити з пияцтвом. Усім, починаючи з Президента й нардепів, продовжуючи чиновниками та правоохоронцями і закінчуючи простими громадянами. Інакше в чиї тремтячі руки віддавати країну?

Оцени новость →
Просмотров: 663
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров