ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

У Борисполі Весну зустрічали

Новости в Борисполе

Відколи проживаю в Борисполі (а це більше ніж півтора десятиліття), не пам’ятаю, щоб міська рада організовувала свято Масляної. Із цього приводу часом доводилося чути знайоме пояснення: мовляв, Масляна — не українське свято. Хоча традиція зустрічати Весну і вшановувати бога Сонця, якого і символізує золотистий млинець, походить ще із язичницьких часів нашої держави. Та хіба це головне?

Людям потрібні свята! Проблеми і негаразди не повинні керувати нашим життям. Тим більше, що не все упирається у проблему з грошима. Іноді буває достатньо просто закликати людей.

Ідею відродити у Борисполі традицію відзначати Масляну озвучив на засіданні громадської ради міський голова Анатолій Федорчук. Але свято готували всім миром. До підготовки культурно-розважальної програми долучилися не лише міські відділи культури та сім’ї, молоді і спорту, але й школи, позашкільні заклади, художні колективи міста. Про «святковий стіл» потурбувалися міські заклади харчування. Призами і подарунками забезпечили спонсори. Деякі організації потурбувалися ще й про безкоштовний гарячий чай із коржиками, що було дуже доречним на морозчику. А от для міської казни, як повідомив кореспонденту Анатолій Федорчук, свято обійшлося мінімальними затратами.

Не бракувало бажаючих показати свою богатирську силу. Тим більше, що на стовпі, який потрібно було «взяти штурмом», очікували подарунки із сюрпризом. Назва призу приховувалася у скромних кедах, які сміливцям довелося знімати аж із верхівки стовпа. Ця вершина підкорилася не всім. Але ті сміливці, хто таки зміг осилити нелегкий підйом, отримали заслужену винагороду. DVD, телевізор, мобільний телефон, набір інструментів — це, звичайно, гарні призи. Але і нагороди із жартівливим підтекстом — лялька та іграшкова машина — навряд чи стали великим розчаруванням для переможців.

Враженням від бориспільської Масляної поділився із кореспондентом один із перших підкорювачів стовпа — гість із міста Богуслава, однофамілець автора статті Василь Васильович Костенко. Можливо, мало хто запам’ятав його як богатиря, але на запального танцюриста у вишитій сорочці, який не давав відпочинку ногам, не могли не звернути уваги бориспільські глядачі.

— Я вже сім років тренуюся лазити на стовпи. На бориспільське свято потрапив випадково — приїхав у гості до родичів. Сьогодні за «підкорення» отримав у нагороду набір інструментів. Але не це головне. Мені цікаво брати участь у таких конкурсах. Учора пробував сили на подібному святі у столичному «Експоцентрі». Але якщо говорити про організацію, то у Борисполі все набагато цікавіше.

На возику, запряженому поні (а поні — теж коні), з музикою, примовками, варениками та більш «міцними» гостинцями прибули на жіночі посиденьки з нагоди Масляної учасники народного аматорського фольклорного ансамблю «Травневі роси» під керівництвом Ганни Кобзар. Вони ж і «порадили» останнього вареника не їсти, а носити під рукою сорок днів посту, щоб на Великдень у церкві всіх бориспільських відьом побачити.

Навряд чи хто скаже, наскільки «правдива» ця давня українська прикмета, але переконана, що ті, хто не потрапив на бориспільське свято Масляної, мають про що шкодувати.

Найпопулярнішою фотомоделлю цього дня, звичайно, була пані Масляна. Нею милувалися, її обговорювали і терпляче очікували черги, щоб сфотографуватися поряд із розкішною красунею у «вишитих» шатах. А доки очікували миті, щоб полум’ям очистити дорогу Весні, у бориспільському парку всі три березневі погоди побували: і під ногами текло, і сніжком мело, і морозець за носа пощипував. Проте Масляна спалахнула яскравим факелом, а це означає, що Весна не за горами!

Оцени новость →
Просмотров: 804
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров