ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Свята і будні тюремні

Новости в районе

Тут теж плине життя, тут теж вірять у Бога, святкують Новий рік і тут майже кожного місяця справляють весілля. Вони звичайні смертні чоловіки, які мріють про щастя, от тільки, колись переступивши закон, потрапили за грати. От якби раніше знав, де впадеш... Але як кажуть у народі: «Від тюрми та від суми не зарікайся».

Тож із чого починається життя за гратами?

Після винесення вироку засудженого направляють у Київський слідчий ізолятор, а потім розподіляють по всіх виправних закладах України. До Мартусівки направляються лише ті засуджені, кого вперше позбавляють волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

«На сьогодні у нашій установі перебуває 500 осіб. Є тут і прості люди, а є й голови сільських рад, і керівники підприємств… Найбільший термін, що відбуває у нас чоловік, — 11 років, — каже капітан Владислав Шкурко, заступник начальника установи з комунально-побутового забезпечення. — Тут їм є про що подумати...»

Засуджені прибувають до Мартусівської тюрми етапами. Їх на 10 днів розміщують на дільниці карантину. З ними працює начальник відділення та психолог, які роблять необхідні висновки про засудженого. Мене здивував той факт, що за десять днів можна пізнати душу людини. На це капітан Шкурко відповів, що протягом десяти днів агресивність та незгода із вироком, звичайно, ще нуртують в душі, але стіни вже починають свою роботу —запал зникає.

Після закінчення десяти днів засуджених розподіляють до відділення (загону) та поселяють у гуртожиток із залізними ліжками та тумбочками біля них. От, власне, і почалися одноманітні тюремні будні...

І святкові дні в Мартусівській тюрмі нічим не відрізнялися від звичайних. Підйом о шостій ранку, сніданок о сьомій. Обід. Щоправда, на роботах засуджені були лише до 17.00. У переддень Нового року тут, як і в усіх людей, була святкова вечеря за графіком, о 18.00. У меню — ячневий суп, горохова каша, котлети зі свинини, салат із свіжої капусти і свіжий морквяний сік.

Руслан, старший кухар:
«Така невибагливість не впливає на настрій, адже зустріти ще один Новий рік за гратами, значить, наблизити закінчення терміну...»

З 31 грудня на 1 січня було подовжено і відбій до другої години ночі, бо засудженим дозволили дивитись новорічний концерт по телевізору. Першого січня був святковий обід із солодким столом – цукерками та соками. Власні святкові покупки засуджені могли зробити у магазині, що працює на території тюрми. Гроші у тюрмі не водяться. Прийнятий тільки безготівковий розрахунок – зароблене переводиться на картку. Наприклад, старший кухар у місяць заробляє чистими 100 гривень, після вирахування за оплату комунальних послуг, проживання в гуртожитку, казенний одяг.

У народі жартують, не дай Бог голодовки, що як не буде важко, а на тюрми хліб повезуть, щоб не збунтувались... Жарт чорнуватий, звичайно, враховуючи нинішню ситуацію, але не стосується він Мартусівської тюрми, бо у них тут власна пекарня.

Старший пекар теж із засуджених. Його звуть Андрій і відбуває покарання за викрадення автомобіля. До звільнення йому залишилось півтора року.

У колонії не тільки працюють, а й навчаються. Тут є філіал Ревненської середньої школи. У вівторок і четвер у ній займається 15 осіб різного віку.

На території колонії розміщена православна церква Святого Іоана Кронштадтського. Заснована вона у 2002 році колишнім засудженим, нині покійним, Зімбіцьким. Неймовірно красиві ікони, ліплення, оформлення цієї церкви зроблені руками засуджених. Пономар церкви Владислав відбуває покарання за нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Він розповів, що засуджені, просидівши місяць — два, обдумавши вчинок, стають на путь служіння Богу. Постійних прихожан, тих, хто приходить сюди кожного дня, — 20 чоловік.

Владислав, пономар:
«Бажаю, щоб Господь допоміг всім засудженим стати на шлях істинний. А також бажаю якнайшвидшого звільнення...»

У перший день нового року і на Різдво в актовій залі установи пройшли концерти, підготовлені силами засуджених. Начальник колонії Самвел Саруханян зачитав вітальне слово та наказ про заохочення деяких засуджених. Комусь просто оголосили подяку, хтось заслужив додаткове побачення і телефонний дзвінок, комусь скасували раніше накладене стягнення.

За тиждень перед Новим роком 10 із тих, хто потрапив під амністію, вийшли на волю. Процедура звільнення починається за три місяці до завершення терміну відбуття покарання. На місце, куди людина може повернутись, направляються листи про те, що її звільняють. Потім повторний лист за 20 днів. А потім... воля. Нове життя...

Олександр, кухар:
«Всім бажаю якнайшвидше звільнитися і ніколи більше не потрапляти за грати». У кожного із засуджених своя життєва історія, а от перспективи на майбутнє, на жаль, для більшості однакові...

Начальник установи Самвел Саруханян наполегливо рекомендує засудженим не забувати, що час, проведений за гратами, – це лише частинка життя, а насправді воно продовжується. Просто необхідно жити далі, не повторювати помилок минулого.

Оцени новость →
Просмотров: 796
Рейтинг: 3.0/2

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров