ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Найбільша радість — діти

Новости в Борисполе

Більше дев’яти років минуло, як після важкої хвороби померла Тетяна — дружина Олександра Миколайовича. Нещадна смерть забрала 40-річну жінку саме тоді, коли квітла весна... Лише декілька років перед цим багатодітна родина, у якій три доньки і чотири сини, прожила у просторій 5-кімнатній квартирі. До того цілих п’ять років удев’ятьох мешкали у «гостинці»... Олександр Чуйко залишився сам із дітьми. Наймолодшому сину було лише сім років, до першого класу хлопчик пішов уже без мами. Найстаршій доньці виповнилося шістнадцять...

Та чомусь влада, розповідає Олександр Миколайович, так і не потурбувалася, аби його дружина отримала почесне звання матері-героїні. А вона була доброю господинею і дбайливою матір’ю. Тетяна Михайлівна любила шити і вишивати. Серветки, вишивані сорочки і картини дбайливо зберігаються в сім’ї і нині.

Як же вдалося чоловіку вистояти, не зламатися, підняти дітей на ноги? Адже були такі, які не вірили, що він не віддасть дітей до дитячого будинку, говорили, що не витримає... Та він ніколи не опускав рук, бо любить своїх дітей понад усе. Навіть кинув палити, аби бути прикладом для дітей. Розповідає, що й діти не палять. Олександр Миколайович гордиться своїми синами, які виборювали першість по бігу у школі, і красунями-доньками.

Можливо, саме через те, що Олександр Миколайович виріс у сім’ї військовослужбовців, він зумів побороти труднощі і випробування, які випали йому у житті. Він надзвичайно любить порядок і чистоту, до чого привчив і своїх дітей. Після смерті матері роль господині дому взяла на себе старша донька Оксана: відповідала за кухню і прання, допомагала батькові впоратися із молодшими дітьми. Домашньої роботи не цураються навіть хлопці: прибирають, у необхідну хвилину підставляють своє чоловіче плече сестричкам.

Та чи не найважчим випробуванням для батька стала смерть 16-річної доньки Надії, про що пригадує зі сльозами на очах. Чотири роки тому дівчині, яка хворіла на цукровий діабет, саме на День молоді стало зле. Врятувати їй життя не вдалося ні у бориспільській лікарні, ні в столиці.

Олександр Миколайович говорить, що всі труднощі вже позаду. Сьогодні живуть вони дружно всі разом, окрім доньки Каті, яка вийшла заміж і подарувала батьку онука Андрійка. Діти виросли, більшість із них самостійно заробляє. Збираються всі разом не часто, бо у кожного свої клопоти: навчання, робота... Нині найменшому, Олександру, вже 17 років, він навчається в одинадцятому класі. Середній син Володя, як батько, опановує професію водія, а Олексій працює монтажником. 25-річна Оксана після закінчення Житомирського інституту працює фармацевтом і продовжує навчатися за фахом у Харківському виші. Люба навчається у МАУП, а працює в аеропорту «Бориспіль». У їхній квартирі все до ладу, чисто і затишно: нова кухня, 4 телевізори і 3 пральні машини...

Чоловік не нарікає на матеріальні труднощі, не жаліється на долю. Про дітей розповідає з неймовірною любов’ю. Тож, можливо, саме те, що він має оптимістичну вдачу і непосидючий характер, і допомогло виховати дітей, передати їм уроки власного життя. «Добрі люди завжди мені йшли назустріч; матеріальну підтримку надавав підприємець Микола Стариченко. Коли діти були меншими, допомагала і теща, і моя молодша сестра Тетяна. Старші діти гляділи менших... Головне, аби здоров’я було», — говорить з оптимізмом Олександр Миколайович.

Олександра Чуйка поважають у ПМК-530, де він працює водієм. А восени цього року на День міста мер Анатолій Федорчук нагородив багатодітного тата грамотою «за батьківську самовідданість, відповідальність у вихованні дітей»...

Оцени новость →
Просмотров: 752
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров