ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Жарти від кутюр, або історія юного кавеенщика

Новости в Борисполе

Жарти від кутюр, або історія юного кавеенщика «Тренере, ну випустіть мене на поле, тренере, ну випустіть… тренере, то навіщо ви мене купили, якщо ви зі мною не розмовляєте?» — це саме той момент, коли зал витирає сльози. І жарт дотепний, та й зіграно хоч куди.

Андрій Лямін — наймолодший кавеенщик славнозвісної бориспільської команди «Проти правил». Його «пригледіли» нещодавно, але він уже є частиною команди, вельми помітною та яскравою.

Вперше грав у школі: принесли жарти і просили підіграти, що він і зробив. Тоді на їхній шкільний КВК якраз завітав капітан міської команди, який помітив Андрія і запросив його до себе. Зараз він пробує писати жарти і навчається у восьмому класі школи №6.
Писати власні жарти почав нещодавно, але вже дещо є.

— Розкажи, як воно після шкільного КВК грати у справжній команді?
— Шкільна команда створюється на один рік, зіграли і все, до побачення, там немає команди як такої. До того ж, там немає справжньої підготовки до гри — це просто ще один шкільний вечір. Тобі приносять жарт, ти виходиш на сцену, клеїш дурника, оцінки ставлять, переможця визначають та й усе. Але ж грати хочеться частіше, ніж раз на рік, а особливо, коли спробував і сподобалось. Коли приходиш у справжню команду, навіть ту, що тільки починає, ти працюєш і працюєш над жартами та власною грою.

— Нещодавно ви побували на фестивалі в Одесі, команда відчула якісь зміни?
— Звичайно, коли ми приїхали, наша програма була хорошою, і ми були в ній упевнені. Але коли ми побачили рівень інших, то зрозуміли, що можна краще, набагато краще.

— Чому так? Жарти були невдалі?
— Не те щоб невдалі, просто трішки дитячі. Журі для себе відзначило, що вони цікаві, але, разом з тим, і слабкі. Ми посіли 5 місце у своїй групі, але й отримали запрошення на Кубок України. Для команди такі ігри просто на вагу золота. Те саме можна говорити й про ту гру, яка була організована у Борисполі. Були представлені 5 доволі сильних команд. У них було чому повчитися.

— Слухай, а важко писати жарти?
— Не те, щоб важко. Жарт — це особлива штука. Не скажеш же: «Все, зараз іду писати жарт». Він може прийти несподівано: у маршрутці або деінде. Ти їдеш і бачиш якусь цікаву ситуацію. Записуєш, запам’ятовуєш – ото вже і половина жарту. Іншу ж частину ми доопрацьовуємо, адже це командна робота, разом ми його відшліфовуємо, створюючи щось дійсно вартісне. Ще дуже важливо, з яким настроєм він пишеться, якщо сумно, то і жарт буде трішки сумний.

— А де ти сам береш сюжети для жартів?
— Інколи навіть у сім’ї щось підмічаю. Найчастіше це випадковість і робота над темами для програми.

— А чи було якесь незвичайне місце, де доводилось писати чи записувати?
— Ми якраз їхали на фестиваль і в потязі придумали сценку про вантажників аеропорту. Але то була швидше загальна ідея. Коли ми повернулися, ми над нею попрацювали і вийшов доволі непоганий жарт.

— Усе життя мене цікавило, а що там за кулісами.
— Безлад. На виступи команда має 5 хвилин, тому все має робитися швидко, дуже швидко і правильно. Переодягтися чи мікрофони передати. Словом, це щось.

— За такий короткий період ви уже достатньо зробили, вас часто оцінювали, критикували. Ти сам як до критики ставишся?
— Нормально, інколи, звичайно, буває важкувато, інколи сам розумію, що щось не виходить, але трішки критики нікому не завадить. Людина має бути кавеенщиком у душі, вона має розкриватися, віддаватися на сцені.

— А у тебе це виходить?
— Мені це подобається, і я намагаюсь, щоб кожного разу було краще. Якщо не виходить, потрібно просто прислухатись до поради і спробувати ще раз.

— У вас доволі насичена програма, є майже все, а от про що вам важко жартувати?
— Про політику.

— Чому? Немає бажання чи досвіду?
— Ні, просто про наших головних осіб країни не жартував хіба що лінивий. Важко знайти щось нове, щоб зачепити.

Оцени новость →
Просмотров: 974
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров