ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Жіночність і сила поєднались воєдино

Новости в Борисполе

Єдина на Київщині дівчина, яка займається гирьовим спортом і досягає високих результатів, — Марина Зуй — мешкає у Борисполі
19-річна спортсменка шалено любить спорт, подорожі, ... метеликів та цукерки. Не любить носити спортивну форму та людей без мети в житті. Саме така — спокійна, жіночна і впевнена у собі — Марина Зуй з’явилася на нашу з нею зустріч, захопивши із собою диски з безліччю фотографій зі змагань.
І одразу ж розвіявся заздалегідь створений в уяві образ міцної спортсменки, яка піднімає гирі. Переді мною була звичайна на вигляд дівчина, яких вулицями міста ходить сотні. Та під час розмови стало зрозуміло, що вона не схожа на більшість її однолітків не тому, що «підкорила» залізні гирі, а тому, що про все має свою думку, а ще — мету в житті.

— Марино, коли і як ти прийшла у гирьовий спорт?
— Взагалі-то я спочатку прийшла просто у спорт. Конкретний вибір зробила вже пізніше, у 2006 році, коли закінчувала школу. Хотілося себе чимось зайняти, і вибір упав саме на спорт. Прийшла до місцевої спортивної школи. На заняття ходила регулярно, двічі на тиждень. Одного разу мене помітив тренер із гирьового спорту Євгеній Биков і запитав, з якою метою я займаюся спортом. Я сказала, що просто так, для себе. На що він запропонував спробувати себе у гирьовому спорті. Я прийняла його пропозицію і прийшла у тренажерний клуб «Титан» уже на серйозні заняття. А через півроку я отримала майстра спорту.

— Так швидко? Мабуть, маєш серйозні наміри стосовно спортивної кар’єри?
— Швидко отримала майстра, бо, мабуть, все-таки правильний вибір зробила стосовно виду спорту (сміється). Більше того, я вже виконала норматив на звання майстра спорту міжнародного класу. Але офіційно це звання мені поки що не присвоїли. Окрім цього, я почала пробувати себе у вільній боротьбі, яка є олімпійським видом спорту і має більше перспектив, ніж гирьовий спорт. Про цей мій крок ще мало хто знає, а тому читачі «Вістей» будуть одними з перших, хто прочитає цю новину.

— А чому обрала саме гирьовий спорт, а не гімнастику, наприклад?
— Ну, по-перше, тому що у гімнастику йдуть у досить ранньому віці. А коли я вирішила серйозно зайнятися спортом, мені було уже 16 років. А по-друге, у Борисполі не такий уже й великий вибір видів спорту, якими можна було б серйозно захопитися. Пробувала я штовхати ядро у Броварах, але швидко від цього відмовилася, бо багато часу займає дорога і тренування виходять неповноцінними. Досить часто доводиться чути питання: «Не шкодуєш, що обрала такий чоловічий вид спорту?» Тож кажу усім: анітрохи! Адже, хоча гирі і вважаються чоловічою справою, виконую жіночі нормативи, які мені під силу. Якщо у мене це виходить і подобається, чому маю жалкувати чи відмовлятися тільки через те, що жінок у цьому виді спорту дуже-дуже мало? Навпаки, я рада, що отримую задоволення від спілкування зі спортсменами. Це ж набагато краще, ніж із алкоголіками чи наркоманами! У житті я обрала для себе спорт, а не нічні гульки чи просто вештання вулицями міста, і анітрохи не шкодую про це. Окрім того, мені дуже подобається подорожувати містами України, різними країнами світу. Так, бачила Латвію, Росію, Сполучені Штати і Німеччину. У нашій країні на змаганнях була у Харкові, Львові, Запоріжжі, Керчі, Житомирі, Карпатах, у Ворохті.

— А як чоловіки-спортсмени ставляться до того, що ти — у гирьовому спорті?
— Коли тільки прийшла у цей вид спорту, чоловіки мені підказували, радили, як краще виконувати ту чи іншу вправу, як правильно треба поставити руку чи тримати спину. А тепер я і сама можу будь-кому давати поради. А до того, що я жінка, ставляться нормально, прийняли мене до свого гурту. І так було, до речі, із першого мого дня у спорті.

— Щоденний графік у тебе дуже напружений?
— Певну частину мого дня, звичайно, займають тренування, але не поглинають його повністю. Раніше я займалась щодня: три рази на тиждень гирі, а два рази — загальна фізична підготовка. Влітку, коли тепло, увечері обов’язковою є пробіжка. Зараз, після того, як я почала займатися боротьбою, мій графік змінився: зранку — зарядка і пробіжка, а увечері — тренування. Тобто, до вправ із гирьового виду спорту додалися ще й вправи із вільної боротьби. Влітку ж вільного часу практично немає: життя наповнене зборами, змаганнями.

— А яку вагу ти, до речі, піднімаєш? І взагалі, однотипні тренування не набридають?
— Почну з останнього питання. Тренування хоч і схожі дещо одне на одне, та захоплює те, що у цьому процесі є мета. Кожна невеличка перемога, коли піднімаю гирю уже на декілька разів більше, ніж на минулому тренуванні, приносить радість, дає стимул. Щоб відчувати це, потрібно по-справжньому «хворіти» спортом. Проте інколи дійсно немає бажання йти на тренування. Особливо, коли за вікном погана погода. Але примушую себе, бо треба. А ось збори та змагання подобаються, адже можна побачити щось нове, поїхати туди, де раніше не була, познайомитися із цікавими людьми. Тепер стосовно ваги гирь. За 10 хвилин на змаганнях потрібно якнайбільше разів підняти гирі по 16 кг і 24 кг. Найкращий показник по 16 кг на змаганнях був у мене 237 разів за ці 10 хвилин. Але нещодавно на тренуванні я підняла 240 разів. Стосовно ж 24 кг, то найкращий результат поки що — 91 раз.

— Скажи, чим спортсмени відрізняються від іншої молоді, твоїх однолітків?
— У голові більшості із моїх однолітків лише розваги. Мені ж до цього завжди було байдуже, ніколи не захоплювалася, наприклад, дискотеками. А тому рада, що у спорті знайшла коло людей, із якими почуваю себе вільно і затишно. Приємно бути в оточенні людей, у яких є мета в житті. Цим не хочу сказати, що всі інші мети в житті не мають. Просто мені особисто імпонує те, як спортсмени йдуть до цієї мети. Подобається боротьба, прагнення, змагання, перемога. А після цього подобається знову ставити перед собою мету, піднімаючи перекладину вже вище.

— Про що ж спілкуєтесь, коли збираєтеся разом?
— Не тільки про спорт, зауважу. Темами наших розмов є усе те, що відбувається у світі і нашій країні, обговорюємо захоплення кожного. Адже, окрім спорту, наше життя наповнене ще багато чим. Деякі мої знайомі, наприклад, захоплюються ще й археологічними розкопками. Теми не обмежуються спортом, адже ми такі ж люди, як і всі.

— То що ж сьогодні найбільше хвилює спортсменів?
— Серед усього іншого те, щоб менше було травм (сміється). Хоча у гирьовому спорті особливо складні травми зустрічаються нечасто, та найпоширенішими випадками є такі, коли можна зірвати мозолі на долонях, адже із гирями працюємо без перчаток. Я одного разу пошкодила шию і передпліччя. Після цього місяць не тренувалася.

— Окрім спорту, що тебе ще цікавить у житті?
— Так серйозно, як спортом, я більше нічим не займаюся. Хоча... Є в моєму житті ще дві пристрасті — метелики і цукерки. Дуже люблю метеликів за їхні яскраві і різноманітні кольори. До того ж, непогано малюю, а тому часто зображую їх на папері. Уся моя кімната такими картинами обвішана. Живуть у кімнаті поруч із ними також нагороди: шість кубків та близько двох десятків медалей. А стосовно цукерок, то ... просто їх люблю.

Оцени новость →
Просмотров: 914
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров