ВойтиРеклама на сайте

рецепти від читачів

Небезпечне сусідство скотомогильників

Новости в Борисполе

Як виявилося, окрім захоронень твердих побутових відходів, земля Бориспільщини тримає у собі сибірку, сказ, сап коней та чуму свиней
Радгоспи, розпавшись свого часу, залишили нам у спадок не тільки проблеми із розпаюванням землі, а й екологічну проблему — скотомогильники. При неправильному поводженні вони можуть стати екологічною бомбою. І хоча сьогодні ці захоронення сплять, та будь-який потужний зовнішній подразник може їх розбудити, випустивши назовні якусь зі страшних хвороб, що спочивають зараз у землях Бориспільщини.
Про те, чим же небезпечні скотомогильники, які розташовані фактично по сусідству з нами, кореспондент «Вістей» спілкувалася із фахівцями. Однак, чи то через недостатню обізнаність із цим, як виявилося, малоцікавим донедавна для багатьох питанням, чи з якоїсь іншої причини, але коментарі фахівців дещо відрізняються.
Зареєстрованих скотомогильників є близько сорока
Інформацію про те, де на Бориспільщині є небезпечні захоронення тварин і як вони себе «поводять» у нинішньому столітті, «Вісті» отримали від начальника управління ветеринарної медицини у Борисполі та районі Андрія Олександровича Жука.
— На території Бориспільського району скотомогильники знаходяться практично в усіх населених пунктах, там, де колись ще з післявоєнних часів були розміщені господарства. Сибірка і ящур тоді стали причиною масової загибелі тварин, тож за ветеринарним законодавством і були визначені місця цих поховань, названі скотомогильниками. Викопувалась глибока біотермічна яма, в яку складалися трупи тварин. За правилами, глибина залягання не повинна бути меншою, ніж два метри. Але, як вони захоронювалися у минулому, зараз точно сказати не можна. Зате відомо, скільки їх усього є на Бориспільщині, адже усі вони у нас зареєстровані.
— Нові скотомогильники зараз утворюються?
— Нині нових скотомогильників у місті і районі не реєструємо, адже захоронення трупів тварин і біологічних відходів заборонене. На території області є два утильзаводи: у Баришівці і Сквирі. Проте ситуація із Баришівським утильзаводом зараз непроста. Справа у тому, що його викупили. І у зв’язку із тим, що тепер він знаходиться у приватних руках, дозволити собі співпрацю із цим заводом може не кожен. Бо працює він із тим, із ким йому вигідно. Але ми, якщо маємо конфіскат чи неякісну продукцію, вилучену з обігу, із заводом знаходимо спільну мову і утилізуємо її там.
— А скільки усього скотомогильників залишилося нам у спадок від радгоспів? Які саме хвороби тримає у собі земля Бориспільщини?
— Зареєстровано близько 40-ка скотомогильників. На кожен із них є карточка, у якій записано, коли він був відкритий, коли почались поховання і з якої причини у ньому були захоронені трупи тварин. Усі вони знаходяться у нас в архіві. Так, згідно з інформацією по інфекційних хворобах, що реєструвалися у Бориспільському районі та викликали масову загибель тварин, яких потім захоронювали в скотомогильниках, сибірка лежить у землях Рогозова, Любарець, Іванкова, Великої Стариці, Воронькова, Глибокого, Великої Олександрівки та Процева, а сказ — на території Головурова, Вишеньок, Лебедина, Старого. У Бориспільських скотомогильниках «спочиває» чума свиней та сап коней. У місті скотомогильники знаходяться теж у зонах, де до цього часу не було будівництва. Це радгосп «Бориспільський» (де був літній табір), «Кіровський», «Промінь». Скрізь там, де були радгоспи, і знаходяться скотомогильники. Усі вони законсервовані і не функціонують у зв’язку із забороною захоронень. А взагалі закрити скотомогильник не можна, бо це є, так би мовити, кладовище. На людському кладовищі не можна будь-що робити із моральних причин, а у місцях таких захоронень — через те, що є небезпека «випустити» назовні якусь хворобу.

— А як ці хвороби поводять себе під землею?
— Це залежить від віку скотомогильника. Але, знову ж таки, все умовно, адже навіть науковці з точністю не можуть сказати, через скільки років спора сибірки чи якоїсь іншої хвороби помре. Хоча є приблизні дані, якими ми і керуємося: по туберкульозу — до 10-ти років, по сибірці — до 70-ти. І згідно із законодавством, скотомогильник є умовно небезпечним місцем поховання тварин. Адже раніше лабораторна служба не мала належного обладнання. Це зараз у нас у лабораторії є сучасні прилади, за допомогою яких можемо робити дослідження на хімічні показники, посіви, бактеріологію. Є також піддослідні тваринки, на яких можна зробити біопробу і визначити, яка це хвороба. А, скажімо, у 50-х роках як було: прийшов ветлікар, оглянув тварину і діагноз поставив приблизний: отруєння. А тому із впевненістю сказати, з якої причини була загибель тварин у той час, не можна. Відтак, розривати будь-який скотомогильник небезпечно, бо ми достеменно не знаємо, яка саме хвороба там похована. Не знаємо ми також в окремих випадках і те, де конкретно на гектарі землі знаходиться скотомогильник. Це дуже велика проблема. Ось, наприклад, на території Сеньківської сільради є скотомогильник, але декілька років тому його розорали і щось там посіяли. Це не так небезпечно, як розрити, але все одно це ненормально, бо скотомогильник повинен бути виділений, помітний. Захоронення мають бути обгородженими, із табличками. Та через рік після такого «окультурення» виявляємо на окремих скотомогильниках смітник (це на території Вороньківської сільради), а на деяких — зламані таблички і кілки.
— Виходить, територія, на якій розміщений скотомогильник, фактично мертва? Земля пустуватиме ще багато років, бо на ній не можна нічого робити? — запитую далі у Андрія Олександровича.
— Так, у місцях, де знаходяться скотомогильники, заборонена будь-яка діяльність, яка може пошкодити їх. У жодному разі не можна над ними щось будувати. Адже спори сибірки, наприклад, зберігаються понад 70 років і, якщо розрити скотомогильник, де були захоронені тварини, які померли від сибірки, може виникнути небезпечна ситуація як для людей, так і для тварин.
— Хто взагалі перевіряє стан скотомогильників?
— Ми їх перевіряємо один раз на рік: об’їжджаючи, переконуємось, що захоронення не розриті. Ну, і, звичайно, по усіх сільських радах розносимо приписи, щоб місцева влада відреагувала на них і привела скотомогильники у належний стан. Але це, як правило, залишається на рівні припису. Далі папірців справа не просувається. Нещодавно у міську і районну ради нами були передані карти розміщення скотомогильників, хоча там і так знають їхнє місце розташування. Проте прикро, що окремі сільські ради до цього питання ставляться дуже легковажно. Якщо громадськість зверне увагу на це питання, буде зроблена половина справи. Треба, щоб і влада не забувала про небезпеку, яку таїть у собі земля. Не дай, Боже, вивернути те, що захоронене у скотомогильниках, назовні. Навіть якщо він знаходиться на узбіччі села. Безпритульні собаки, дикі тварини можуть рознести його вміст по околицях разом із хворобою. Відповідальність за стан скотомогильників несе місцева влада, на території якої вони знаходяться.
Сибірка — найстрашніше
Завідуючий епідеміологічним відділом Анатолій Іванець повідомив, що у 81-му році у Любарцях та у 63-му у Великій Стариці були зафіксовані випадки захворювання тварин на сибірку. Тому зараз ці два села стоять на обліку і вважаються неблагонадійними по цій хворобі. Саме сибірка, за словами Анатолія Іванця, є найнебезпечнішою, адже може десятки років лежати у землі і передатися через трупи чи їх залишки людині. У інших же селах Бориспільщини, як він розповів, починаючи із 60-х років, захоронень тварин, хворих на сибірку, не було зареєстровано.
За словами депутата міської ради комісії з питань охорони здоров’я та екології Галини Ковач, скотомогильники небезпечні не так для посівів, як тим, що продукти їхнього розпаду (під час цього процесу розмножується, наприклад, синьогнійна паличка), потрапляють у грунтові води. Такий випадок був зареєстрований у середині 80-х років, коли синьогнійна паличка була лабораторним шляхом знайдена у водопровідній мережі одного із сіл району. Крім того, чимало спороносних мікроорганізмів, стійких до впливу оточуючого середовища, є небезпечними, коли потрапляють у грунтову воду, яку потім вживає людина. У цьому плані не меншу небезпеку становить також діяльність приватників, які займаються забоєм тварин та продажем м’яса. За утилізацією відходів із боєнь взагалі ніхто не слідкує і вони належним чином не захоронюються. А це все забруднення нашої землі та води.
У розрізі теми скотомогильників кореспондент «Вістей» спробувала також дізнатися про захоронення і специфічних відходів: з перукарень (волосся, нігтів) і лікарень (ампутованих частин тіла, абортних мас). Та офіційно отримати будь-які коментарі чи пояснення не вдалося. Натомість звучали лише натяки на те, що проблема із відповідною піччю існує давно, а у приватних розмовах згадувалася яма, яка колись була у глухому кутку території лікарні, у яку нібито колись скидали ці анатомічні відходи, засипаючи їх хлоркою. Ходять й інші чутки про такі захоронення, ще більш моторошні. Тож чи не простіше розповісти правду, щоб припинити потік пліток? Та, зважаючи на реакцію деяких медиків на це питання, чутки їх цілком влаштовують.

Оцени новость →
Просмотров: 1097
Рейтинг: 5.0/1

Комментарии

avatar

Новости по теме

Новости партнеров