Некрашевич Іван Георгійович

Некрашевич Іван Георгійови" /> Некрашевич Іван Георгійович

Некрашевич Іван Георгійови" />
ВойтиРеклама на сайте

Некрашевич Іван Георгійович

Знаменитые люди Бориспольщины

Некрашевич Іван Георгійович

Некрашевич Іван Георгійович — поет і проповідник другої половини XVIII ст. Народився близько 1742 р. у селі Вишеньки (нині Бориспільського району на Київщині) в родині священика. Закінчив Києво-Могилянську академію, був священиком у рідному селі. Останні відомості про Некрашевича маємо з 1796 р., коли новий київський митрополит призначив його своїм намісником.

Зберігся рукописний збірник кінця XVIII ст. — автограф поетичних творів і проповідей (українською і латинською мовами) І. Некрашевича, описаний у вид.: Перетц В. Я. Историко-литературные исследования и материалы. Из истории развития русской поэзии XVIII в. Спб., 1902, т. III, с. 377 — 383. У другій частині цієї праці (Приложения) на е. 152 — 168 надруковано вісім поетичних творів І. Некрашевича за описаним автографом. Цей рукописний збірник знаходиться у Ленінградській державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна під шифром Q. XVII, № 175.

Збірник належав київському археологу Т. В. Кибальчичу. Перші відомості про нього подано у ЗНТШ, 1897, т. XX, с. 1 — 3, де вперше, надруковано п’ять віршів І. Некрашевича: «Письмо... Арсенію Криницькому», три «письма» Іоанну Филиповичу і «Письмо к нікоторим гостям писанноє» (с. З — 10).

Повністю діалоги і поетичні твори І. Некрашевича за автографом і всіма відомими списками опубліковані у вид.: Кістяківська Наталя. Твори Івана Некрашевича, українського письменника XVIII віку (Розвідка й тексти). К., 1929, XXIV + 35 с. (Пам’ятки мови та письменства давньої України, т. II, вип. 1. Сатиричне та побутове письменство XVIII в.). Твори І. Некрашевича друкуються за цим виданням.

Ярмарок. — Вперше надруковано у вид.: Перетц В. Н. Историколитературные исследования и материалы. Спб., 1902, т. III, с. 157 — 158. Ісповідь 1789 года февраля дня. — Вперше надруковано в «Руководстве для сельских пастырей», 1877, № 11.

Замисл на попа.- — Вперше надруковано в журн. «Киевская старина», 1885, т. XI, с. 545 — 555 («Супліка, або замисл на попа») як інтермедія невідомого автора, записана з уст народу в Галичині і на Чернігівщині. Другий текст «Замислу на попа» надруковано в «Киевской старине», 1899, т. LXVII, с. З — 8 (Документа, известия и заметки), за списком 1798 р., виготовленим священиком Іваном Матвійовичем Скитським. При публікації «Замислу» Н. Кістяківська, крім двох друкованих текстів, використала Іде два рукописні списки: один з кінця XVIII ст. і другий із збірки В. М. Перетца, датованих 1810 — 1820 рр. (вміщений у вид.: Перетц В. H. К истории польского и русского народного театра Спб., 1905, VIII — X, с. 79 — 96, під заголовком «Просьба ня попа слободи «Не руш мене» от парафіян»). У найновішій публікації тексту «Замислу» у виданні «Давній український гумор і сатира» (с. 338 — 345) використано текст «Киевской старины» (за списком 1798 р.) і публікацію В. М. Перетца. Зокрема, за публікацією В. М. Перетца відновлено рядки 171 — 198 (у тексті скарги від слів «премного грішних рабов твоїх» до «благослови, душе моя, господа»).

Авторство «Замислу на попа» не встановлено. Більшість дослідників (П. Житецький, В. Перетц, М. Петров, Н. Кістяківська) на підставі аналізу стилю і змісту твору, порівнюючи його з «Ісповіддю», вважають його автором І. Некрашевича.

В одному із списків кінця XVIII ст. є ще «Резолюція» до твору, дописана, очевидно, пізніше: «Священик сискан і не наказивал би їх... за розпискою к місту отпущен; дячка, чтоб такових прошеній не писал, висічено розгами і отправлено в повиновеніє священику; а просителей почитали б с... і впредь такових пустошей не доносили, по наказанії плетьми за поруками отпущено в їх пребиванія, яже єсть доми» (Кістяківська Наталя. Твори Івана Некрашевича, с. 32).

Подається за вид.: Давній український гумор і сатира, с. 338 — 345.

Просмотров: 3959
Рейтинг: 5.0/1

Оставьте свое мнение

avatar